TextBook І замовк. А сонечко вже ген-ген підбилося над росяними полями, заясніло квіття степове усюди і жайворонки заспівали у небі.
— Коней трохи підпасли ми, то треба поспішати… — каже Обух нарешті.— Гайда учвал!
— Та не утнемо, — каже Михась. — У гнідого он підкова теліпається! Ти коней кувати вмієш?
— Коваля треба, — каже Обух. — От лихо! І поводовий он шкандибає. У Кременчук доведеться заїжджати…
— А на нас уже чекають там! — каже Михась.
— А певно, чекають… — буркнув замислено Обух. І озирнувся. — Цікаво, куди це Кирик знову подівся?
— Тутечки я, — каже крук, сідаючи йому на плече. — На звіди літав.
— І що ж там бачив?
Крук застромив голову під крило і почав скубтися.
— Хутір, — нарешті сказав він.
— Далеко?
— За кількоро гонів звідціля.
— Люди?
— Двоє чи троє.
— А кузня там є? — вбовтнувся у річ Михась.
— Є.
— Що?! — вигукнув Михась.
— Є і кузня! — повторив Кирик. — Глухий, еге?
Михась із характерником перезирнулися.
— І де той хутір?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Чого не гоїть огонь“ на сторінці 90. Приємного читання.