TextBook — А що? — питає малий козак.
— Невже мене ти за пекельницю міг узяти? Хіба ж я на неї схожа?
Зиркнув на неї Михась і каже:
— Ти бісурканя?
— Бісурканя.
— І мати твоя бісурканя була?
— Еге ж!
— І за мене вбили її козаки у Вовчій балці?
— За тебе.
— То чого ти мені полуду на мізки наводиш! Хто з нас тоді Чорнобогові служить?
Зітхнула мала бісурканя.
— Як ти сказав, так воно і є, тільки не служу я Чорнобогові…
— А як се вийшло?
— Та так, що вдалася я у батьків рід, а не в материн… Як уродилася на світ, то побачила матінка моя, що в мене золоті коси… а се означало, що успадкувала я кров тієї войовниці, що боронила Дажбожий храм на горі Заруб! І до Иру належу, а не до Пекла.
— Та й що далі?
— Хотіла вона убити мене, та пошкодувала… От і оддала бабуні, що в Трояновій долині жила.
— А бабуня чия?
— То батькова мати.
— То ти не на їхньому боці?
— А певно, що ні!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Чого не гоїть огонь“ на сторінці 73. Приємного читання.