TextBook — Добре, їй-богу, добре! Отсе видно, що козак ти… а то я вже й засумнівалася було!
Та й відстебнула ремінець, зняла шолом разом із забралом і кинула його додолу. Сяйнули на сонце коси золотом щирим, усміхнулися очі, блакитні, мов небо, і побачив Михась, що не хто се перед ним, як ота мала бісурканя, що Леся зветься.
Малий козак і рота роззявив. А тоді як закричить:
— Ох ти ж, кляте дівчисько! То се ти по мене приїхала?
— А хто ж іще! — каже Леся.
— Здогадувавсь я, що ти нечистому служиш, та певности не було… — каже Михась утомлено. — Ну, що ж, доведеться погибати! А все через тебе, нікчемне ти створіння…
Тут упала мала бісурканя в траву і як зарегочеться! Витріщився на неї Михась, не тямлячи, що це з нею сталося, навіть котисько той цяцькований сів на задні лапи і очі вирячив, здивовано ворушачи вусами, а вона знай сміється і сміється.
— Та чого се ти!.. — заволав Михась обурено. — Нічого собі… ще й регоче, ти диви!
А Леся втерла сльози, сіла на землі й каже:
— Ох, козаче… добра в тебе душа, хоробре серце, але, не во гнів нехай тобі буде сказано, дурненький ти трохи! — І, подумавши, докинула: — Та й не трохи, а таки добряче!..
— Се я дурненький?! — перепитав Михась розлючено.
— Та вже ж не я!
— Я — дурний, еге?
— Ще й як!
— А я осьо тобі дам зараз за такі слова!
— А от і не даси!
— А дам!
— А не даси!
— А от побачиш!
— А спробуй!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Чого не гоїть огонь“ на сторінці 71. Приємного читання.