TextBook Перезирнулися бісуркані й загомоніли.
— Закон є закон!
— Се ж вира за кров!..
— Через нього сестер наших убили!
— А як той страшний прийде, то що йому сказати?
Махнула рукою найстаріша й каже:
— Се наш ясир… то що даси нам за нього?
— А се я виру свою повинна ще й викупляти? — питає бісурканя.
— Треба щось кинути на вівтар замість цього недолітка…
— А й правда! — каже молода бісурканя.
Та подумала і зняла із шиї дорогий ланцюг. Як сяйнув він у її руках, стало видно, що почеплений до нього золотий медальйон, а на нім знак бісуркань викарбувано. Оздоблений він був шляхетним камінням, і так горіло воно у світлі огненних омахів од багаття, що й очі сліпило.
— Ого! — каже стара відьма. — Се Одноокої спадок… не шкода оддавати?
— За кров її нічого не шкода! — каже молода, гордо звівши голову.
— Нічогенький викуп! — загомоніли бісуркані.
— Сей почеп ціни не має!
— Ще з нащада світа зробили його!
— А муж Мокошин його візьме?
— Йому ж кров жива потрібна!
Похитала головою стара бісурканя й каже:
— Та, може, ми уласкавимо його якось… — І зітхнула: — Бери, дочко, свою виру, коли вже так!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Чого не гоїть огонь“ на сторінці 69. Приємного читання.