TextBook — Голодна я…
— То я тебе осьо нагодую! — каже стара бісурканя.
Та й витягла кривий ґанджар із-за пояса. Утнула собі жилу на руці, пустила крови й притулила гидола до рани. А клята кукла як присмокталася, то аж замуркотіла з утіхи! Ссала вже, ссала, а як натлилася усмак, то утерлася рукавом і каже:
— Ну, підпасла трохи коня… Кажи тепер, мамо, що там ти хочеш?
— До городища прямуємо, доцю… Та тільки ж багна тут кругом!
Роззирнулася кукла, плигнула додолу й каже:
— Нічого, матінко, ми цьому лиху зарадимо… За мною всі, та помалу!
І побігла понад балкою, обходячи озерця та промикаючись поміж кущами осоки і шелюгів. Захоркали вепри, зарохкали й рушили підтюпцем за нею, сторожко зиркаючи навсібіч та нюхаючи трясовину, бо вона, мов рядно, вгиналася під їхніми ракотицями. Як пройшли теє здвижжя, разів зо два таки провалившись у мочажини, і задудоніла під ногами тверда земля, кукла раптом перестала бігти — і завмерла як укопана.
— А що, доцю? — питає стара бісурканя.
Нічого не відказав гидол, тільки головою поволі повів ліворуч і праворуч, до чогось наче прислухаючись.
— Завітрила щось… — тихо сказала стара, трохи зачекавши. — Вона така почутлива, що за кількоро гонів живу душу внюшкує!
І допіру вона сказала ото, як зірвалася лялька з місця і чимдуж побігла до верби, що височіла над урвищем. Стала там, озирнулася та й нетерпляче замахала рукою, — ідіть сюди, мовляв!
— Ти ба! — каже друга відьма. — А що ж се вона там надисала?
— А гайда, то й побачимо, — каже стара.
Як під’їхали вони до тієї верби, то кукла обернулася й каже:
— Ось тобі, мамо, й теє, що ти шукала!..
Глянула бісурканя, коли ж там лежить хлопчина, которого ото вода забрала.
— Доцю, — каже стара, — ми ж до городища не могли втрапити, а ти нам оце цього недолітка вискіпала… Що з тобою, дитино моя?
— Ти, мамо, сюди поглянь, а тоді й ганити мене будеш! — каже їй кукла.
Та й сягнула Михасеві за пазуху і добула ту ляльку, що висіла у нього на шиї. Як узяла вона її до рук, то так вона сяйнула, що бісуркані аж сахнулися од неї.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Чого не гоїть огонь“ на сторінці 63. Приємного читання.