TextBook Залопотіли крила, і на груди Михасеві сів Кирик.
— О, гуляка прилетів! — сказав Обух. — Що там на білому світі чувати?
Крук застромив дзьоба в пір’я і почав скубтися.
— Чоловік на змієві,— нарешті сказав він.
— Далеко?
— За кількоро гонів.
— Та й що?
— Подався за річку.
— Ще?
Кирик ухопив кавалок шинки, що лежав на скатертині, й, спритно підкинувши його угору, зловив і проковтнув.
— Бісуркані,— сказав він.
— Що? — схопився Михась.
— Десятків зо два, — незворушно сказав крук.
— Господе, твоя воля! — вигукнув Михась. — Далеко?
— Години за дві будуть коло річки.
Обух замислено посмикав себе за вус.
— Значить, вирішили прилапати нас на переправі…— сказав він. — Десь і козаки мають тут бути.
— Що робитимемо? — поспитався Михась.
— Поїдемо балкою, — подумавши, сказав характерник. — Там усе заросло деревляччям, то згори нас не буде видно. Завидна переправлятися не будемо, а десь опівночі тихенько перепливемо на той бік та й знову підемо плавнями та болотами.
— На дощ наче збирається… — буркнув Михась, зиркнувши в небо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Чого не гоїть огонь“ на сторінці 60. Приємного читання.