TextBook — А який же ж дідько іще! А знаєш, батьку, що роблять на Січі, як гетьман булаву взяв до рук і похід оголосив?
Характерник понуро мовчав.
— Дно у всіх барилах вибивають і горіляку випускають всю на землю! А яка покара тому, хто в поході горілку смалить… га?
— До стовпа та киями! — буркнув Обух.
— Так ото ж! А ти нажлуктився її, як той віл браги, що й за честь козацьку забувся!
— Правда твоя, сину… — каже характерник, зітхнувши. — 3 цією горілкою завжди якась халепа виходить! Наче й смачна вона, а як надудлишся, то завжди якогось лиха доскочиш…
— О-то-то! — каже Михась. — Якби не втік я та не здибав тих дівок, що коло берега танцювали…
Обух тут і вуха наставив.
— Танцювали?!
— Авжеж, — каже Михась. — За руки побралися, колом ходять та ще й виспівують:
Оре, оре Голубонько,
Оре, оре Кострубонько.
— А далі? — обернувся до нього характерник.
— А далі щось про тютюн… що я тебе, мовляв, не любила…
— …серпаників не носила, — підхопив Обух, — серпаники продавала, тобі тютюн купувала… еге?
Михась і очі витріщив.
— А ти звідкіля знаєш?!
— Ох, сину, — каже характерник, — я багато всього знаю! Та й на чому вони скінчили?
— Жне, жне Голубонько… а далі знов про тютюн… А що воно за пісня така?
Насупився Обух та й каже:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Чого не гоїть огонь“ на сторінці 56. Приємного читання.