TextBook Святий Петро поганяє…
— А що, й Петро там був?
— А певно! Не хтів зразу до праці братися, бо він ледаченький таки трохи, а Господь і каже: «Ану йди, собачий сину, бо як потягну зараз батогом! Я осьо святий та й то за чепіги взявся, а ти носом крутиш!» А Петро йому на те: «А хто ж браму стерегтиме. Господе?» А батько Троян у одвіт: «Та облиш ти ту браму к чортовій матері… як залетять грішні душі до Иру, то нехай витають собі там! Шкода чи що?»
— І що?
— Та й випхав його в шию. Дав батога й каже: «Гляди ж, Петре, правуй добре… а то як борозну скривимо, то всі чорти з нас, богів, сміятимуться!»
Поруч залопотіли крила, й на плече Михасеві сів Кирик.
— О-о, — вигукнув характерник, — заявився нарешті! Де се був, гуляко?
— Де був, там нема, — буркнув крук.
— А нас тут замалим у полон не зайняли! — поскаржився Михась. — А ти отсе літаєш десь! Бачив щось?
— Пролітав уранці тут отой чоловік на змієві,— відказав крук. — Сів коло кляштора, походив у руїнах і полетів собі.
— Куди?
— До Лубнів.
— А стежі?
— За Удаєм не видно. Кілька роїв проїхало тим берегом, одна хоругва стоїть у селі.
Характерник подумав.
— Дубні ми вже минули, — нарешті сказав він. — А далі вже не так заселено… З великих річок ще Сула буде, Хорол і Псел.
— А малі?
— А малих і не злічити! — Обух насупився. — Тільки отсей Мурмило зі своєю зміюкою непокоїть мене…
— То що будемо робити?
— Учвал треба гнати — до вечора, може Хоролу сягнемо… А коні як потомляться, то пересядемо на поводових.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Чого не гоїть огонь“ на сторінці 58. Приємного читання.