TextBook — І як це все виглядало? — помовчавши, спитався він.
— Ну як… Вода стала як шкло. І Ненаситець замовк… — Звіздар сіпнув борлаком.[62]— Страшно було…
— Тобі? — здивувався князь.
— Велика могуть — сила Дажбожа, — хрипко видихнув Мурмило, понуривши голову. — Як побачиш її, не по собі стає…
— Ти, слуга Чорнобогів, таке кажеш?! — вигукнув князь. — Соромся, звіздарю! Як візьмемо ми Троянів Ключ, що до рук їм потрапив, то всім світом будемо владати!
— Як було, так і кажу, ваша милість! — притулив долоню до грудей Мурмило.
Запало мовчання, і тільки чутно було, як уривчасто вигукує команди хорунжий надворі.
— Добре, — озвався нарешті Ярема, — менше з цим… Далі що було?
Мурмило переступив з ноги на ногу.
— Знав я, що Самари їм не минути… Ішла якраз буджацька орда в Україну. Заплатив я двісті золотих мурзі, й надисали вони їх у долині, там, де козацькі хутори кінчаються…
— Еге ж, еге ж… та й що?
— Того недолітка поцілили стрілою, але кінь його виніс. У лісі сховався і щез, наче камінь у воду…
— Кінь? — перепитав Ярема, насупивши брови. — І що це за кінь такий був, що вся орда за ним гналася, та не здогнала?
Звіздар зітхнув.
— Думав я про це, ваша милість… І можу сказати, до чого додумався, якщо буде ваша ласка на те…
— Кажи.
— Недарма все воно коїться, ваша милість… Здається мені, притягує та лялька до себе всі сили, що на боці Дажбожому стоять, і щоразу, як ми до рук ладні їх прибрати, ті сили на заваді стають… Чому один із Сімох заявився тоді, як всі сили пекельні загнали їх на ту скелю? Таж він раз на сто років у світ приходить, — а цього разу наче хтось навмисне його послав! Чому втік той недоліток від орди, хоч кінь його зморений був, і туди потрапив, де його ніяким способом не можна було дістати? Чому він зумів з-поміж пекельної сили на Лисій горі порятуватися і знову того характерника здибав? Ваша милість, чи ж удіємо ми щось супроти них, як за ними вся сила і міць небесна стоїть? Страшно мені й подумати про це!
Князь гостро зиркнув на нього.
— Не верзи дурниць, звіздарю! Чи ти в могуті Чорнобоговій уже засумнівався? Гляди, а то в пекло потрапиш за сії балачки! Там горіти будеш, аж поки світ стане знов молодий!
Мурмило мовчки вклонився.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Чого не гоїть огонь“ на сторінці 2. Приємного читання.