TextBook — Батьку Дажбоже, славен Трояне! — зойкнув Михась.
А Килина відступила на крок, і очі її спалахнули недобрим огнем.
— Ти що се накоїв, козаче? — поспитала вона, взявшись у боки. — Се гостинці чоловіка мого, которий як душу мене любить, а ти непотрібом їх обернув, еге? Прибився сюди із Запорожжя зо своїми чарами та шкоду будеш мені тут чинити? Та я зараз очі тобі видряпаю, чортів полигачу!
Обух підвівся на весь зріст і суворо глянув на неї.
— Не дури сама себе, молодице! — крикнув він, як осавула.[67]— Чоловік твій умер і вже не прийде до тебе ніколи. Добре ти знаєш це, бо винесли його на марах і поховали в землі. А ходить до тебе злий дух у його подобі й кізяки носить кінські замість гостинців! Зняв я полуду з твоїх очей, то ти й побачила все!
— Брешеш, клятий запорожцю! — вигукнула Килина. — Вернувся він з того світа, бо кохає мене і не може без мене жити!
— Брешуть твоєї матери діти, а не я! — ще дужче крикнув характерник. — Хто вмер, той ніколи вже не вернеться, — такий закон. Як світ стане молодий, дасть Господь усім душам нове тіло і воскреснуть вони, а поки сеє станеться, ув Ирі Дажбожому вони пробувають! І як приходить поміж люде той, хто помер, то не людина се, а чорт у людській подобі!
— Сам ти чорт!
— Не чорт я, а характерник запорозький, що лихо відвертає од дітей Дажбожих! Дала мені ту силу Матінка Лада, Пречиста Діва, а служу я огню Трояновому, которий вічно горить ув Ирі Дажбожому.
Молодиця вдарила кулаком об кулак.
— Та будь ти хоч самим святим Юром, то я не повірю, що мій Іван — чорт рогатий да копитатий!
— Пересвідчитися хочеш, еге?
— А хочу!
Характерник показав на баклагу.
— Отсе бачиш?
— Та й що?
— А те, що злий дух горілки терпіти не може! Як прийде твій мрець і подаси вечерю на стіл, наллю я йому чарчину — та й побачиш, як він сахнеться од неї!
— Подумаєш! — закопилила губу Килина.
— Можеш і вдруге пересвідчитися, — провадив характерник. — Як подаватимеш на стіл, упусти одну ложку додолу. А тоді нагнися, щоб підняти її, та глянь, які ноги в твого Івана!
— І які ж вони?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Чого не гоїть огонь“ на сторінці 17. Приємного читання.