TextBook — Менше слухай… воно ще дитина! — І до Михася: — А достань-но ту баклагу з тороків…
— Котора з горілкою?
— Еге ж.
— Там уже половина лишилася…
— Давай, давай! — І до Семена: — Коли він прийде?
Дядько озирнувся. Сонце вже наполовину сховалося за вечірнім пругом. З мочарищ сивими пасмами попливла прохолода, а в полях почали тихо перегукуватися перепели.
— Як сонце сяде, то він у той же мент і заявиться!
— А ти його на власні очі бачив?
— Як тебе оце.
Обух підвівся і, взявши баклагу під пахву, ввійшов до хати. За ним посунули і дядько з Михасем.
— Зараз, зараз і вечеря буде!.. — озвалася од печі Килина, коли вони переступили поріг. — Осьо Іван прийде, то й будемо їсти. Потомилися, мабуть, еге?
Характерник зняв шапку і перехрестився до образів.
— Добрий день вам у хаті! А ми оце, господине, подумали собі, що не гріх буде по чарці випити, поки твій хазяїн заявиться…
— То вкриши нам сала на закуску, — устряв Семен, — та, може, огірка якого чи що…
Молодиця хутко метнулася до мисника, і за хвилю на столі з’явилися чарки з грубого шкла, цибуля і тоненько порізане сало.
— Ну, — сказав Обух, наллявши горілки, — нехай добре буде у вас у хаті! І ти, господине, випий з нами…
— Та я її і в рота не беру, таку гірку!
— То хоч пригуби…
Михась крадькома роззирнувся доокруж. Хата була як хата: малесенькі віконця з лисняковими шибками, глиняна долівка, піл із грубих дощок, лежанка. І тільки піч аж очі вбирала, помальована ріжними візерунками, хмелем і райськими павами.
— То що, молодице, — озвався Обух, коли вони випили, — чоловік до тебе аж поночі приходить?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Чого не гоїть огонь“ на сторінці 15. Приємного читання.