— А правда, що скоро вийде Січ на волость і буде заводити козацькі порядки по всій Україні?
Михась неспокійно ворухнувся.
— Правда, — по хвилі відказав характерник. — А у вас що чувати?
— Та доброго нічого… — буркнув Семен. — То ти запорозький козак?
— Еге.
Дядько подумав.
— А правду кажуть, що всі запорожці чари знають і всяке лихо можуть відвернути?
— Не зовсім, щоб усі… але знаємося на цьому! А що?
Семен пахнув люлькою.
— Біда в нас, козаче! Не знаю, як тобі й казати…
— Так і кажи, як є! — глянув на нього характерник. — Заслаб хтось?
— Ні.
— А що ж?
Семен потягнув із люльки, аж зашкварчало.
— Бачив, що сестра моя чоловіка жде на вечерю?
— Еге.
Дядько сплюнув набік.
— А він давно вже на тому світі, козаче… Ще перед Благовіщенням умер.
Михасеві аж мороз по спині пішов.
— І що? — поспитався Обух, вибиваючи люльку об колоду.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Чого не гоїть огонь“ на сторінці 13. Приємного читання.