TextBook — Годі вже кривду терпіти!
— Та се ж Хміль старий, що писарем у нас був!
— А ото що за хлопчина коло нього?
— Се той, що Матери Лади образ несе!
— Ти ба, який малий!
— Мале, а вже, видко, завзяте!
А Хмельницький тільки кланяється на всі боки. Коло брами походні горять і вся старшина стоїть — і кошовий, і писар, і діди січові на ціпки поспиралися. Як під’їхала ватага до воріт, вдарили бубони і пищалки заграли пронизливо, аж у вухах залящало.
— Чолом, батьку! — каже кошовий. І вклонився низько Хмельницькому. — Давно ми ждемо тебе…
— Підіймай козацтво, а ми тебе піддержимо, — каже писар.
— Так сії наглядачі ляські в печінки в’їлися, що нехай їм усячина! — кажуть діди. — Нажени ти їх, сину!
— А то не маєте шаблі при боці? — питає Хмельницький. І до козаків, що прибилися до нього дорогою: — Хтіли з ляхами погарцювати? То їдьте мені зараз у кріпость і витніть залогу впень!
— А полону займати? — питає хтось із юнаків.
— Ніякого полону… виріжте їх, щоб і сліда не лишилося!
Як подалися молодики до городища, один поперед другого поспішаючи, один дід і питає:
— А в похід коли поведеш, сину?
— Не зараз, браття, — каже Хмельницький. — Зима насувається. Коли козак у степ вирушає?
— Навесні, як перша трава виросте! — кажуть козаки.
— Ото до першої трави нехай гуляють ляхи, а там як дамо їм гарту, — Хмельницький стиснув долоню в кулак, — то тільки пір’я з них летітиме!
Тут і Кривоніс із Морозенком до Михася підходять. В киреях і баранячих шапках обидва, в руках походні горять, з шаблями при боці.
— Ну що, — кажуть, — вернувся, козаче? Чули ми про твої фортелі! Таке ти там коїв, аж не вірилося.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Чого не гоїть огонь“ на сторінці 117. Приємного читання.