TextBook Малий козак і сплюнув.
— А що за нього балакати… уже чорти йому боки припікають на тім світі!
— Забив його мій джура, — вкинув Обух.
— Забив?! — перепитав Богун. І на Михася показав пальцем. — Оцей хлопчина?! Мурмила?!
Скривився Михась і каже неохоче:
— Ну, вийшло так… Пощастило мені.
— Як се — пощастило?
— Не сподівався він лиха, бо малий я ще… А того, що запоясником за двадцять кроків у горло поціляю, й не знав. То я й відплатив йому за діда…
— Що ж, — каже Богун, — пиха його згубила!
— В бою треба на бачності матися, — докинув характерник. — Таке бувало, що списом чоловіка прохромиш, а він по держаку до тебе лізе, щоб ножа загородити!
Як проїздили коло Самари, глянув Михась удалину, де ліс виднів, оповитий сивою імлою, наче димом, і зітхнув:
— Ех, завернути б до тієї бісуркані малої в гості! Так ніколи…
— Дарма, сину, — каже Обух, — іще Господь зведе ваші стежки докупи… В сьому світі все можливе.
— Тільки бабуня її не любить мене…
— А де вона дінеться… полюбить, як онуку заміж візьмеш!
— Та коли це ще буде! — сумно зітхнув Михась.
Глянув на нього Обух і всміхнувся під вусами.
— А ти що, женитися надумав?
— Та треба було б…
— А нащо?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Чого не гоїть огонь“ на сторінці 115. Приємного читання.