TextBook — Начувайтеся ж, кляті ляхи!
— Давно вже войни не було, то й шаблі поржавіли!
— Слава! Слава!
Як затихло все, Хмельницький і каже:
— Отсе для того і погукав сюди вас батько кошовий, розіславши по всіх усюдах вістових із Дажбожим гаслом. А тепер одне тільки діло треба владнати нам із вами: кого волієте гетьманом над собою?
Ще дужче зарепетувало козацтво.
— Хмельницького хочемо, — кричать, — Хмельницького!
— Тебе, батьку!
— Питаєш іще!
— Веди нас, Хмелю!
— На погибель клятим ляхам!
— І лупу козацького вдеремо!
— А певно, бо вже оббилися, мов ті крем’яхи!
— В мене осьо і пальці з чобіт стирчать!
— За кривди наші відплатимо!
— У похід, у похід!
Як погамувалося січове коло, подали Хмельницькому булаву із наголів’ям зі слонової кості й підняли над ним три бунчуки — знак то був, що тепер правдивий він гетьман, а не названий, як досі було. Вдарили січові бубони, сурми заграли, пищалки засвистіли — ступнув Михась до Хмельницького й подав йому Троянів Ключ, якого в руках досі держав.
Узяв його батько Хміль і надів на шию. Як засяяв на грудях його образ Пресвятої Покрови, вдарила гармата на січовій вежі, аж гук по всьому Запорожжю пішов, — означало теє, що рушає Січ у похід.
Хтів було Михась одійти вже тихенько і шмигнути у юрму, аж Хмельницький поклав йому руку на плече й каже:
— А ти, сину, при мені зостанься.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Чого не гоїть огонь“ на сторінці 121. Приємного читання.