TextBook — А ото трохи покозакував та й додому… А там жінка у городі порається, корову пасе, поросят глядить. А я дуже ковбасу люблю. І шинку. Ото приїхав, шаблю на стіну, сам за стіл і гукаєш: ану, жінко, горілки сюди та ковбас! Та хутчій, поки я добрий!
Перезирнулися козаки, Богун і каже:
— Ти ба!
А характерник і закашлявся.
— Ну добре, — каже перегодя, — менше з цим…
Як ось і Кодак забовванів на правому боці Дніпра. Під’їхав до Михася батько Хміль і показує на тую озіяку.
— А що, — питає,— правда, що ти панові Гродзіцькому вуса намалював під носом?
Засоромився Михась і нічого не відказав на теє.
— Та він йому й друге око мало не вибив! — каже Обух.
— Та як се?
— Повісив булаву над ліжком, а неборак як схопився!.. Кажуть, добрячого синця заробив.
— Нічого, — каже Хмельницький, поглядаючи на кріпость, — носив вовк — понесуть і вовка! Виб’ємо ми клятих ляхів звідтіля! А то диви, як розперезалися…
— А потім що тут буде? — питає Михась.
— Залога стоятиме. Як передніше козаки не розвалять…
— А чого розвалять?
— А я звідки знаю! Захочуть, то й розвалять… Наш брат козак любить усе валяти. А щоб збудувати щось, то не дуже…
До Січи вони добилися, як був уже старий вечір. Під’їхали до кріпости, а там уже всі братчики висипали за браму.
— Гетьман, гетьман прибув! — здаля чутно, як гукають.
— Отепер утремо ми маку клятим ляшкам!
— Матер Божа з нами і сам Господь!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Чого не гоїть огонь“ на сторінці 116. Приємного читання.