TextBook Як ось корчмар подав до столу по чарці й ковбасу печену з горохом.
— Тo се ти од самісінької Самари їдеш? — питає.
— Із Січи ми їхали, що на Микитиному Розі,— каже малий козак. — Ну, та то діло минуле… дарма й балакати!
І підняв кухля з медом.
— Давайте, — каже, — панове… за нас із вами — й за хрін з ними!
— Рости великий-великий! — каже кум Гриць, піднімаючи чарку аж до сволока.
— І здоровий! — каже кум Прокіп.
Та й роззявив рота, здоровецького мов піч, і вилляв туди горілку.
— А що ж тут у Києві коїться? — питається Михась, догризаючи ніжку.
— А що, — каже кум Гриць, — ляхи панують та й годі… Гуляють не в свою голову, чортові душі!
— Запорожців на них треба, — каже кум Прокіп. — Ті їм хвоста вкрутили б! Бо давненько вже низове товариство на волость виходило…
— Ото, — каже корчмар, — год із десять війни не було! Як ото взяли Запорожжя у лика на Масловім Ставі, то й затихли братчики… Кажуть, на Січі залога ляська стоїть?
— На Хортиці вона окопалася, — каже Михась. — Але й у Січі є…
— Та й що ж там братчики собі думають? — питає кум Гриць.
Михась загнав ножа поросяті в черево й розчахнув його надвоє.
— Не сумлівайтеся, — каже, — панове! Недовго вже ляхам лядувати… Ще їхні кістки по Вкраїні валятимуться!
— А ти відкіля знаєш? — питає кум Прокіп.
— Та знаю вже!.. — каже Михась.
Перезирнулися міщани. Кум Гриць зітхнув і каже:
— Ну, добре… підемо, либонь, до хати! Бувай здоров, козаче…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга друга Бісурканя“ на сторінці 71. Приємного читання.