TextBook — Голодний я, мов той вовцюган, — каже Михась. — От кендюха напхаю, то, може, побалакаємо…
Тут завовтузився той козак на ослоні, перевертаючись на другий бік, а тоді як гепне додолу — аж корчма затряслася!
— А Матер Божа! — каже корчмар. — Ото вже п’яниця! Як лигнув зрання дві кварти горілки, то й досі хропе…
— То, може, підняти його та покласти на ослін? — каже кум Прокіп.
Корчмар і рукою махнув.
— Хай лежить, опияка такий! Випхав би я його в потилицю, так грошви ж має до біса…
— Е ні,— каже кум Гриць, — чоловік же не свиня, щоб долі валятися! Давай-но, куме Прокопе, покладемо його.
Та повставали обоє з-за столу й підійшли до того козака. Перевернув його кум Прокіп на спину і каже:
— Ого, се якийсь старий вояк!
— А чого? — питає Михась, наминаючи ніжку.
— Он як рубонули його… близна через усе лице!
Малий козак так і завмер із ніжкою в зубах.
А тоді схопився на ноги та й притьма до того пияки. Глянув і за голову взявся.
— Господе милосердний! — каже. — Та се ж мій батько січовий!
Зиркнув на нього кум Гриць.
— Та ти ж казав, що се не ваш козак!..
— А я бачив хіба, хто там хропе! Обуше, Обуше… просинайся-бо! Се я, Михась!
І давай термосувати його. А запорожець тільки мурмотить щось та руками відпихається.
— Прокидайся, чортів сину! — гукає Михась характерникові на вухо і трясе його, як грушу. — Ач, розлігся тут, мов породілля!
Розплющив Обух око та як ревоне:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга друга Бісурканя“ на сторінці 69. Приємного читання.