TextBook — І ви ходіть здорові, панове! — каже Михась.
Та й знову взявся поросятину маламурити, бо таки голоден був.
Довго спав характерник — уже Михась і пообідав, і коней напоїв, почистив та до стайні завів, а Обух знай хропе та й хропе. Сів Михась коло нього і мухи одганяє.
Аж надвечір завовтузився характерник і розплющив око. Зирнув туди-сюди та й каже:
— Матері його ковінька! Чи се вже я на тім світі?..
— А що? — питає Михась.
— А джуру свого бачу, которого татаре в Дикому Полі встрілили!
Тут малий козак і зареготався.
— Не вчинили ще тої стріли, що мене живоття позбавила б! Поцілили, правда, під ребра, та, слава Богу, зцілили мене добрі люде…
— А хто ж то? — питається характерник.
Михась і розказав йому все. Як скінчив, то Обух і каже:
— Чув я про тії сліди, що Дажбог зоставив коло Самари, та гадав, що то казка… Дивнії дива на сім світі кояться! Та добре, що ти так легко з тої пригоди виплутався… А я ото чотирьох басурманів уклав та й тягу дав хутчій, бо чамбул за тобою погнався. Кирика посилав тебе шукати, то він ні з чим вертався… Стрічаю ввечері тамтешніх козаків, коли ж вони трьох татар у лика взяли. Ті й зізналися, що гнали тебе аж до лісу, а там стрілою поцілили простісінько в серце. Ото й запив я, прибувши до Києва, ох і запив… Три дні вже не висихаю!..
— Доста вже пити, — каже малий козак. — Слава Богу, здибалися ми з тобою, то треба йти, куди нас Троянів Ключ провадить…
Сів характерник і очі протер.
— Та воно й правда… — каже. — І так стільки часу втеряли!
— А куди ж нам отсе тепер ладнатися? — питає Михась.
— А от повечеряємо та й будемо гадати! — каже характерник. — Коні наші як там?
— Наготовані й напоєні,— каже Михась. — А що?
— Либонь, на ніч поїдемо… Тут, правда, недалечко!
Як повечеряли вони в корчмі, то характерник і каже:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга друга Бісурканя“ на сторінці 72. Приємного читання.