TextBook — Ану ж бо покажи!
Дістав Михась золотого з кишені і крутонув по столі.
— А що ж тобі давати? — питає корчмар.
— Мед є?
— Є.
— А печене порося?
— Так ти ж не подужаєш усеньке!
— Що не подужаю, — каже Михась, — те з собою заберу! Ти, дядьку, не розбалакуй, а їсти давай. І чимбільше.
Міщани й перезирнулися.
— Звідки ти отсе такий узявся, небоже? — питається кум Прокіп.
— Із Січи, — каже малий козак. — Джура я.
— І сам оце їдеш?
Зиркнув Михась на обох міщан, потім на шинкаря та й каже:
— Не сам, бо зараз ще запорожці над’їдуть. Домовилися ми в сій корчмі зустрітися.
Тут знову завовтузився той пияк на ослоні та й загорлав:
Як один стрілив, долину перестрілив,
А другий стрілив, — у серденько вцілив…
І замовк.
— А то не з ваших? — питає кум Гриць.
Михась і не глянув у той бік.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга друга Бісурканя“ на сторінці 67. Приємного читання.