TextBook Коли ж завовтузилося щось на ослоні, котрий стояв у темному кутку корчми, а тоді завело п’яним голосом:
Ой зійшло, зійшло аж два місяці ясних,
Помандрувало два козаки красних…
Та й замовкло.
— А се що за проява? — питається кум Прокіп.
— Козак якийсь, — каже корчмар од шинкваса. — Вже третій день п’є — не просихає!
— Низовець?
— А Господь його зна!
Тут затупотіло надворі біля конов’язі — чутно було, хтось коня припинає. Аж ось гупнуло на ґанку, пошаруділо, клямку шукаючи, та й одчинило двері. Зиркнули міщани, а на порозі хлопчак стоїть.
Був то геть чисто козак, тільки малий іще. Вбраний у свиту й червоні шаровари, на ногах чоботи добрячі. При боці шабля, а за поясом кинджал у срібних піхвах.
— Хліб-сіль, панове! — каже міщанам. І до шинкаря: — Коневі шанька вівса знайдеться?
— Знайдеться, — каже той.
— А на зуб щось кинути буде у сій корчмі?
— Буде, — каже корчмар.
Сів козак на лаві, шаблю відстебнув і поклав коло себе.
— Ну, то давай! — каже.
— А зовуть тебе як? — питає корчмар.
— Михасем.
— А гроші маєш?
— Маю.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга друга Бісурканя“ на сторінці 66. Приємного читання.