TextBook — Ну, — каже, — готовий?
— Угу, — каже Михась.
— Все узяв?
— Угу, — каже Михась.
— То, може… може, хоч поцілував би мене чи що?
Нахилився малий козак і цмокнув її в щоку.
А Леся й засміялася тихенько.
— Хто ж так цілується! Ото вже нетямака…
Та зіп’ялася навшпиньки, обняла його за шию обома руками і вп’ялася в губи. Загуло Михасеві у вухах і голова обертом пішла, таке те діло для нього незвичне було.
— Ну, як?.. — питає дівча.
— Вуста в тебе солодкі й медом пахнуть… — облизнувшись, каже Михась.
А Леся засоромилася й очиці додолу опустила.
— Та я, — каже, — уся солодка, бо коло вуликів пораюся…
Тут заіржав гнідий, аж виляски долиною пішли.
— Що ж, — каже Михась, — пора! А як я же летіти буду?
— Сідай на коня, — каже йому Леся.
Плигнув Михась у сідло, а гнідий диба зірвався і знову заіржав, наче в сурму засурмив. Вмочило дівча віхтя у тії ночви та й покропило коня разом із вершником.
— Пам’ятатимеш мене? — питає Михася.
— До смерти тебе не забуду! — каже той.
Вмочило воно віхтя і вдруге покропило їх.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга друга Бісурканя“ на сторінці 60. Приємного читання.