TextBook — Ні.
— От і добре…
Та й провела долонькою по тій ґулі. Заплющив очі Михась і голову вбік обернув, аби не бачити нічого. Чує, накреслила вона пальцями хрест, а далі розсунула тіло, немов ножем розпанахала, і встромила долоню під ребра.
— Ти… як се ти робиш?! — питає Михась.
— Цить… — каже Леся. Та й мацає під ребрами.
— Зачепила? — питається відьма.
— Ні ще…
Тихо у хаті зробилося, тільки чутно, як Михась дихає тяжко.
— Ну, — питається відьма, — є вже?
А в Лесі аж краплі поту виступили на чолі.
— Тікає воно від мене… — каже урешті.— Нечисто тут щось!
— То що, не дістанеш?
— А хтозна… — каже дівча. І раптом скрикнула: — Ось… ось воно!
Та й потягла за той гостряк. Михасеві й увіччю потемніло.
— А-а-а! — зойкнув він.
— Ага, — каже Леся, — отсе такий козак із тебе? А хто хвалився, що не боїться нічого?
— Так болить же… ох, Матінко Божа!
— Ну, то терпи… як там у вас на Січі кажуть — терпи, мовляв, отаманом будеш!
Вхопився Михась за лаву, аж пальці заклякли. А дівча знов рушило гостряком у рані.
— З пальців просто вислизає! Ану ж бо так спробую…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга друга Бісурканя“ на сторінці 43. Приємного читання.