TextBook — А воно ж боліти буде… ой-ой-ой! — каже Леся.
Михась і щоки надув.
— То що ж то за козак, як він терпіти не вміє! — каже суворо. — Баба то, а не козак!
— Ну, то зараз і покажеш, який то козак із тебе… — каже відьма.
Та й закотила на ньому сорочку. Зиркнув Михась і злякався: нагнало під ребрами ґулю, мов кавун завбільшки. А стріли і не видно — кров’ю залляте все.
— Глибоко ж загналося! — каже Леся.
— Ти що, бачиш? — питає Михась.
— А певно! Аж у ребро гостряк он уперся.
Та й поклала долоню на тую ґулю. Запаморочилося Михасеві в голові, потемніло увіччю, аж тут і біль ущух, наче ножем його відрізало.
— Дістанеш? — питає відьма.
— А хтозна, бабуню… — каже дівча. — Якась чудернацька сяя стріла!
— Чому б то?
— Ворушиться, мов жива… Хто тебе устрілив? — питає Михася.
— Татаре.
— За лісом?
— Еге.
— А як же ти з такою раною до нас дістався?
Хотів було Михась і сказати, та промовчав.
— Не знаю.
— Ще й зо мною так довго балакав… — каже Леся до відьми. Й до Михася: — Болить?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга друга Бісурканя“ на сторінці 42. Приємного читання.