TextBook — Бо від вас, бабів, — каже Михась, — тільки лихо да клопіт сам! Породила вас клята Нея, Діва Обида, щоб життя козакові медом не здавалося!..
— А без нас добре було б, еге?
— Та вже ж!
Засміялося дівча.
— А звідки ж козаки бралися б, якби жіноцтва не було, га?
— Як се — звідки?! — каже Михась. — Козаки в Січі змалку дух свій гартують!
— Та ні, не про те я… Звідки ті діти беруться, що з них козаки виростають, скажи?
Ляснув Михась нагайкою по халяві.
— Щось, — каже, — не втямлю я тебе! То ти не знаєш, де діти беруться, чи як?
— Та я, — каже, — знаю… а от ти скажи!
— А що, думаєш, не скажу?
— А от і скажи!
— Ну, й скажу!
— От і скажи, скажи!
— Ага, — каже Михась, — дурного знайшла! Думаєш, не знаю? В капусті дітей знаходять, от де!
Тут зареготалося дівча, аж бджоли перелякалися і хмарою гунули із вуликів.
— Ох, козаче, — каже, — не думала я й не гадала, що ти такий малий іще!
Розлютився Михась на тії слова.
— Ти кого се малим узиваєш?! — питає.— Ти запорожця, лицаря Пречистої Панни, на кпини береш? Ох ти ж, капосне дівчисько!..
Глянуло на нього дівча й очі примружило.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга друга Бісурканя“ на сторінці 38. Приємного читання.