Показав характерник на вікно, що ген-ген у замку чорніло.
«А що»? — питає.
«Сідлай коней, — каже Михась, — а я зараз»!..
Та й поліз прямісінько по стіні. От і вікно теє — відчинив його Михась і залазить до покою. Дивиться, стоїть ліжко з балдахіном під стіною і хропе хтось у ньому.
Се він, лях той проклятий! — думає собі Михась. Ну, зараз я тобі!..
Роззирнувся у покої, аж на столі каламар із чорнилом стоїть. Узяв його малий козак, одсунув завісу й зазирає під балдахін. А полковник горізнач лежить і хропе, наче той кнур.
Ага, думає Михась, якраз і добре буде!
Та й умочив гусяче перо в чорнило і намалював полковникові під носом здоровезні вуса, ще й на кінцях позакручувані. А далі взяв булаву, що тут-таки напохваті лежала, й повісив над ліжком. Дивиться, а полковник і не зворухнувся, далі хропе.
Спи, спи… — думає собі малий козак. А от як уранці прокинешся!..
І спустився по стіні у двір. Обух уже коней засідлав і всеньке добро на них поприв’язував.
«Гайда», — каже Михась, плигаючи в сідло.
Під’їжджають до брами, а вона сама перед ними відчинилася. Тут і дорога до Дніпра. Спустилися вони до берега, коли ж там порон припнутий.
«Отак би завжди, — каже Михась, заводячи гнідого на порон. — А не узудрить нас хто із кріпости»?
Обух линву перерізав і відіпхнувся од берега.
«Поки сон твій триває, то все буде, як ти хочеш, — каже Михасеві.— Але не можна, щоб він довго снився…»
Ніч тиха стоїть та місячна. Випливли вони на середину Дніпра. Глянув Михась за кріпость — і лячно йому стало, така величезна та грізна вона. Ану ж бо, думає, стрілить хтось у нас із гармати?
І допіру він теє подумав, як зблиснув огонь на заборолі, гупнуло щось, мов у бубон, і шубовснуло коло порона гарматне ядро, аж вода засичала.
«Прокидайся! — крикнув характерник. — Хутчій, хутчій, а то лихо буде»!
Глянув Михась, аж попливло усе перед ним, — Дніпро, тая кріпость, могили на руському березі,— а тоді зарябіло й почало жужмитися, наче хтось його бгав щосили.
І насилу він теє побачив, як скрикнуло щось тричі хрипко — і раз! і вдруге! і втретє! — й пропало усе нараз…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга друга Бісурканя“ на сторінці 30. Приємного читання.