TextBook І сниться йому, наче опинився він на тому полі за річкою, де волів пас. Тільки не впізнати його, бо доперва битва тут сталася і всеньке поле мертвими тілами укрите. От іде він тим бойовиськом, і брязкає розкидане оружжя в нього під ногами, а на трупах ворони крячуть.
Аж дивиться, сидить на землі той чоловік, що йому Троянів Ключ оддав. Кольчуга його порубана, лице кривлею заюшене, а на колінах меч лежить.
Підійшов він до нього, а чоловік і каже, не піднімаючи голови:
«Що тобі треба, сину»?
«Покажи мені той шлях, котрим я маю іти», — каже він.
Глянув на нього чоловік, і побачив Михась, що в очах його уже стоїть смерть.
«А-а, — каже, — се ти, козаче! Живий іще»?
«Батько Троян і Матер Божа, Пречиста Лада, бережуть мене од напасти», — каже Михась.
Засміявся чоловік.
«Значить, не все іще пропало! А я гадав, що вже край нашому ділу. Іди на болотяне городище».
«А там що»? — питає Михась.
«А там первий…»
Михась кинувся зі сну. Серце гамселило, мов навіжене, у вухах іще вчувалося тоскне вороняче каркання.
— Господе, Твоя воля, — каже малий козак, — ото насниться так насниться! А цур йому!
— Що, — каже од печі характерник, — знову якась мара приверзлася?
Зліз Михась додолу і став посеред хати, продираючи очі.
— Гірше… мерці привиділися!
— Ну ж бо розкажи, — звелів характерник, дістаючи рогачем горщика з печі.
То Михась і оповів, що то йому наснилося: і про бойовисько, й про чоловіка, і про теє, що той чоловік йому сказав.
— Дива ж твої, Господе! — каже характерник. — Про те городище тільки я і знаю… Недобре се місце, ліпше туди й не ходити!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга перша Тінь Триглава“ на сторінці 77. Приємного читання.