— Щось та буде!.. — каже Дана. — Як за сивої давнини, приходив він в Україну, то багацько див з того бувало…
Тонко і пронизливо скрикнула сова у піддашші кам’яниці, і всі здригнулися від того крику.
— О, — каже здивовано Михась, — а чого се вона посеред білого дня озивається?
— Бо вже пора тобі йти, — каже Дана. — Не можна смертному довго бути в сім світі! Ходи-но я вмию тебе…
— А се нащо?
— Того, хто вмиється водою з цієї чаші,— каже діва, підводячи його до водограю, — ні куля не братиме, ні меч, тому що б’є це джерело з-під кореня Золотого Ясена, котрий росте в Ирі…
От умила вона Михася й утерла йому лице вишиваним рушником.
— Ходи здоровий! — каже йому. — Нехай береже тебе Дажбог і Матер Божа, пречиста Лада!
Озирнувся Михась навсібіч і шкода стало йому сеє городище покидати. Наче й пробув тут недовго, а все таке рідне йому здалося, таке затишне та надійне, ніби вік у сій долині звікував.
— Чи ж повернусь я ще сюди коли-небудь?.. — питається у коваля.
Той сумно посміхнувся.
— Ні,— каже, — не бувати тобі тут ніколи вже! Навіть по смерті не потрапиш сюди, бо як умреш козаком, то візьме тебе Господь до Иру святого! Та не журися: знайдеш ти таку долину і в Білому Світі…
— І жити тобі доведеться в ній довго-довго… — каже Дана. — А зараз прощавай.
Та й поцілувала його в чоло.
І в той же мент зникло усе — і городище, й водограй, і діви з ковалем, — і обвалилася на Михася чорна пітьма, що понесла його у безвість.
V
У неділю під вечір їхав із далекого зимівника запорожець Бузько з трьома синами. Всенький день були вони в дорозі, й уже до Січи верстов зо дві лишалося, аж бачать: у чистому полі стоїть на могилі кінь, понуривши голову.
— А що се воно за лихо такеє там! — каже Бузько. — Мо, убито когось? — Та й до найменшого: — А катай-но, Василю, та подивися!
Той шмагонув коня та й погнав притьма до могили. Виїхав на чолопок, перегнувся з сідла, розглядаючи щось долі, та й махнув рукою: сюди, мовляв!
— Певне, таки небіжчик там! — каже Бузько. — Ану ж бо гаття, хлопці!..
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга перша Тінь Триглава“ на сторінці 29. Приємного читання.