TextBook Виїхали козаки на могилу і очам не повірили: підклавши кулака під голову, спить у траві хлоп’я. А гнідий жеребець кружляє довкола та знай зуби щирить, не підпускаючи до нього.
— Отсе придибенція! — каже Бузько. — Відкіля ж воно тут узялося?
— Хіба з хлопчачого куріня… — каже найстарший син. — Таж я всіх січових дітлахів знаю — ні такого хлопця, ні коня там нема!
— А, може, від татар чкурнув… — каже середульший. — Як не догледіли ми та орда тут проходила, то міг утекти з ясиру! А спить, бач, як убитий…
— А ми зараз розбудимо! — каже Василь. Та, не довго думаючи, нагнувся і встюжив нагайкою те хлоп’я, аж виляски пішли. — Ану просинайся, вражий сину!
І скрикнув зразу ж — кинувся на нього гнідий жеребець та як ухопить зубами за плече! Хтів було козак сперезати його нагайкою по очах, а клятий кінь з сідла його стягнув і давай тягати по землі, мов тую куклу, та копитами топтать.
— Рятуйте, хто в Бога вірує! — залементував бідолаха.
Кинулися брати одвертати того жеребця, та дзуськи: запінилася вража тварюка, очі кривлею зайшли і знай тим нещасним Василем об землю кидає.
Коли ж тут і хлоп’я на ноги схопилося.
— Стій! — заволало. — Стій, гнідий… кому кажу!
Зиркнув на нього жеребець, а козака з зубів не випускає.
— Ану покинь його, хутко! — звеліло хлоп’я.
Хоркнув кінь, на козаків глипнув скаженим оком і одбіг неохоче вбік. Та й знову давай кружляти довкола.
Підвівся Василь і зігнувся, тримаючись за бока.
— От чортів жеребець, — каже. — Ще трохи — і забив би до смерти!
— Ребра цілі? — питає батько.
— Та начебто… Рукою ось не можу поворухнути, так укусила бісова личина!
— А знатимеш ото, як нагайкою битися! — каже йому хлоп’я.
Запорожці й очі витріщили.
— А ти що, пан такий великий? — питається нарешті старий Бузько.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга перша Тінь Триглава“ на сторінці 30. Приємного читання.