TextBook Виліз на коня і подався тою стежиною.
Недовго і їхав, аж рідшати почав ліс. Посвітліло поміж деревами, стежка широка й утоптана зробилася. Ось пірнула вона вниз та й уперлася в долину, що геть заросла очеретом.
— І як же отсе мені через сеє болото перебратися? — питається Михась.
Тут бовтнуло щось у ковбані. Придивився малий козак і бачить: пливе поміж очеретом видниха,[25] і слід за нею в рясці зостається.
— Тож вона сиділа на чомусь… — каже він сам до себе. — А на чому? Звісно ж, на кладці!
Під’їхав Михась ближче, і справді: забиті в болото грубелезні пеньки, а на них колода дубова лежить, уподовж розчахнута.
«Та що се за сила такого дуба розчикрижила надвоє… він же у п’ять обхватів завбільш!.. — думає собі Михась. — Та ще й рівнісінько, як ножем!»
Страшно йому зробилося, та нічого не вдієш — поправив конем через тую кладку. Їде і дивується: здоровецьке те болото, комиші у чоловіка заввиш, а кладка знай уперед провадить. Як одна колода кінчається, то за нею друга починається; під ними вода люрить,[26] і видно, що хтозна-одколи той місток в сім болоті, бо геть дерево заморилося, зробилося, наче кремінь, таке чорне та тверде. Десь-не-десь по комишах стирчать догори коренем грубелецькі верби та ясени — вивернуло щось їх при березі й аж насеред болота позакидало.
«Велет якийсь тут лютував чи що…» — думає собі Михась.
Аж тут кладка й до берега привела. Глянув малий козак, а на кручі стоїть городище.
Давнє-давнє воно було, бо вали дерезою позаростали, а рів так землею заплив, що насилу видно було його. Поверх валу частокіл іде, та теж давнезний, бо дерево звугліло, як і ті колоди на болоті.
«Таки велет живе тута… — думає Михась. — Отсе влип — і переді мною лихо, і поза мною загибель!..»
І тоді вирвалися із його вуст слова, яких він гаразд і не тямив, бо хтось інший виголосив їх за нього:
— Батьку Дажбоже, славен Трояне! Матер Божа, Пречиста Ладо! Не дайте погибати козакові!
Допіру він теє сказав, коли ж із гори гукають:
— А хто се там наймення Дажбоже згадує?
— Я, — каже Михась.
— А хто ти такий?
— Як се — хто?
— Ну, хто ти будеш — шляхтич, міщух… чи, може, й жид?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга перша Тінь Триглава“ на сторінці 25. Приємного читання.