TextBook Пішов у Михася мороз по шкурі, як він тебе почув.
— А куди ж мені йти, батьку?
— Є на березі Дніпровому Чортова гора. Уже сто год стережуть там козаки того, хто гріх свій покутує…
Обух і за голову взявся.
— То правда все те, що про сюю гору розповідають?!
— Правда, бісуркане… — каже йому старий. — Як прикував гетьман того Летягу до скелі, то так він там і висить. І сам не вмирає, і козаків тих, що його чатують, смерть не бере…
— То се нам туди їхати треба? — питає Михась.
— А куди ж іще! — каже старий запорожець. — Той богатир знає, чом тобі така доля судилася і де треба третього в Колі Дажбожім шукати…
— А ти з нами поїдеш?
Засміявся старий і каже:
— Хіба ти ще нічого не втямив, сину?
— А що?
— Другий я в Колі Дажбожому, яке ти замкнути мусиш… — каже запорожець. Та й дух перевів. — Чого ж ти чекаєш, га?
— Не втямлю я тебе, батьку… — каже Михась.
— З тобою Ключ Дажбожий?
— Зо мною, — каже Михась. Та й дістав камінну ляльку із-за пазухи.
Чорна вона була, мов земля, та як упало на неї світло, то побігли по ній од верху до низу рясно-барвні блищики.
— Еге ж, — каже старий запорожець, — се він і є… Неси ж його в Україну, і нехай станеться те, що має статися! А станеться таке, що білий світ перевернеться…
Та й похилився набік і простісінько на очах розсипався порохом.
За якусь часину були характерник з Михасем уже на конях і степом їхали. Як сховалася позаду Кам’яна Могила, то малий козак і питає:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга перша Тінь Триглава“ на сторінці 103. Приємного читання.