Розділ «Епілог. П’ятдесят один кілометр на північний схід від Парижа…»

Правнучка Елеонора де Вермандуа народилася після смерті свого батька Рауля Одноокого. Правнучка Анни Ярославни цікава тим, що п’ять разів виходила заміж, залишаючись при цьому бездітною (через це рід Вермандуа повністю урвався). Її старший брат Гуґо піде у монастир, другий брат Рауль помре у 1163 році від прокази, не залишивши після себе дітей. Елеонора, як остання представниця роду, хай хоч і по жіночій лінії, успадкувала родові землі та титули.

І сучасники, і потім історики звернуть увагу, що перші три її чоловіки (із п’яти) повмирали якось надто швидко після весілля. Зокрема й Годфрі Геннегауський, граф ван Остревант, за якого її видали заміж всього лише…

…у віці десь 8–9 рочків.

Гм…

…Нареченій могло бути 14 років, 10 і навіть 5!

Видавати заміж дівчину-підлітка незаконно, але в деяких країнах таке дійство все ще відбувається, хоч і стає часто причиною тяжких наслідків.

У відсталих країнах Азії ще й сьогодні переважна більшість дівчат виходять заміж до 18 років, а 5—20 відсотків – до 12. Чоловіками таких дівчаток у деяких країнах можуть стати і юнаки, і вдівці середніх літ. (В Афганістані 55-літній Саїд Мохаммед був одружений з 8-літньою Рошан Касем.) В Ємені, як писали газети, в лікарню була доставлена дівчинка через чотири дні після весілля. У результаті статевого акту у неї були розірвані внутрішні органи. Дівчинка померла від втрати крові. Їй було всього лише 13 рочків.

На захист своєї правоти традиціоналісти закликають релігію і наводять хадіс (висловлювання пророка Мухаммеда), який гласить: щасливий той батько, який видав свою дочку заміж до того, як у неї з’явилася перша менструація… І маленькі дівчатка, самі ще діти, змушені народжувати. Один лікар-педіатр розповідав: медсестри змушені пояснювати, що таке дітонародження дівчаткам, у яких вже почалися родові перейми. Питають таку породіллю: «Чи знаєш ти, що з тобою відбувається? Чи відомо тобі, що всередині тебе виросла дитина?»

У 2008 році газети багатьох країн писали про Нуджуд Алі, єменську дівчинку дев’яти років. Це був рідкісний випадок: дівчинка сама знайшла дорогу до міського суду, прохаючи розлучити її з чоловіком, якому було за тридцять і за якого її видав рідний батько.

Їй пощастило врятуватися, суд розлучив їх, і рішення в залі суду оваціями вітало багато людей. Дівчинку запросили до США, де вийшла книга «Я – Нуджуд, мені десять років, і я розлучена».

Це не просто рідкісна, а й неймовірна історія для багатьох країн Азії, де батьки віддають заміж дівчаток менше десяти років від роду за чоловіків втричі старших. Але, хоч незначні, та зрушення бувають. Слідом за Нуджуд на розлучення подала її співплемінниця – 9-літня Арва Абду. В Саудівській Аравії розлучення домоглася ще одна дівчинка – 8-літня дружина дорослого чоловіка. Але не всім так щастить, як єменській Нуджуд. У відсталих країнах заміжніх дівчаток програють, по-звірячому б’ють і вбивають за найменшу провину чи непокору. А здебільшого вони самі, не витримавши знущань, накладають на себе руки, вибираючи для цього такий спосіб, як самоспалення.

А почалося це тисячу з гаком літ тому, як видно на прикладі Елеонори (1152–1213), триває й нині, у XXI столітті…

Але повернімось до правнучки Генріха I та Анни Ярославни, Елеонори де Вермандуа, яку так рано, коли вона ще й десяти років не досягла, почали видавати заміж. Але дівчина вдалася від природи міцною і витримала ранні заміжжя з дорослими чоловіками.

І не лише витримала, а в якихось 12 років вже стала удовою. Вперше. Вдруге – у 16, втретє – у віці 20 років.

І тільки з четвертим чоловіком Елеонора прожила разом приблизно 31 рік, овдовівши вже у віці 56 років.

Була свого часу однією з найбагатших жінок. Все мала і могла б нарешті заспокоїтись, але… Не могла побороти звичку знову і знову виходити заміж.

І виходила. Чоловіки її помирали, а вона, витерши скупу сльозу, невдовзі знову затівала весілля. П’ятий її чоловік, Етьєн II де Сансер, був значно молодший за неї і єдиний, хто пережив свою дружину. А коли останній чоловік поховав Елеонору у 1213 році, король Філіпп II Август остаточно приєднав до своїх володінь графства, що їй належали, – Вермандуа і Валуа, адже не залишилося ніяких спадкоємців, навіть по жіночій лінії…

За князювання (справді великого) Ярослава Мудрого Русь зайняла провідне місце в системі європейських держав, а її зв’язки з латинським Заходом були вже тоді досить тісними. Однією з гарантій цього були міждинастичні шлюби. Так, наприклад, Ярослав Мудрий висватав синові Ізяславу дочку польського короля Мешка II, сину Святославу – дочку німецького короля Леопольда фон Штаде. А молодший з трьох Ярославичів, Всеволод, оженився на родичці імператора Костянтина Мономаха.

Старша дочка Ярослава Анастасія, як уже мовилося, стала угорською королевою, Єлизавета – норвезькою, а потім датською королевою.

Вважається, що вінцем матримоніальних успіхів київського дому був шлюб дочки Всеволода Ярославича Єфросинії з германським імператором Генріхом V. Правда, він був недовгим. Після галасливого шлюборозлучного процесу Єфросинія повернулася до Києва. Брат її Володимир Мономах одружився з принцесою у вигнанні Гітою. Батько її Харальд II був останнім представником англосаксонської королівської династії. Нормандський герцог Вільгельм Завойовник розгромив англосаксів. Харальд загинув, а його дочка Гіта сховалася в Данії, звідки її й привезли до Києва – все ще злякану і від того ще вродливішу. Володимир Мономах був від неї без ума.