TextBook Постать маленька, і не виключено, що зображення не має портретної схожості. Але це вона – Анничка.
Це вона – Анна Ярославна з Києва, яка на грамоті, що надав син-король Філіпп Суассонському абатству, замість того, щоб поставити, як було прийнято, замість свого підпису хрестик (його часто ставив писар), виписала своє ім’я – титул рідною мовою та слов’янськими буквами:
«Анна регіна – Анна королева».
І лунає в Санлісі з уст наших схвильованих співвітчизників:
Здрастуй, Анничко, донько Ярослава Мудрого, наша землячко!
Завжди наша, хоч і була королевою Франції.
Завжди наша, бо з Києва, тому й Анна Київська.
Завжди наша, бо з Київської Русі, тому й Анна Руська. Онука Володимира Великого, що був Красним Сонцем Русі, і княгині Рогнеди – матері Ярослава Мудрого.
Вона належить Франції, як її королева, і Україні-Русі, як її дочка, тій Україні-Русі, де —
Гей, на видноколі
Клени і тополі,
Там вишнева ніч згора.
Там, в прозорій тиші,
Квітень вірші пише,
Травень на сопілці гра.
Там дитинства весни,
Райдуг перевесла,
Там початок всіх шляхів.
Там мене співати
Вчила рідна мати,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Анна Київська – королева Франції» автора Чемерис В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Епілог. П’ятдесят один кілометр на північний схід від Парижа…“ на сторінці 19. Приємного читання.