Розділ «Епілог. П’ятдесят один кілометр на північний схід від Парижа…»

У Санлісі знаходиться рідкісна статуя, створена у XVIII столітті. Це єдине, що збереглося до наших днів, скульптурне зображення королеви Анни на весь зріст. Слова, написані на постаменті, якнайкраще говорять про її місце в історії: «Anne de Kiev – reine de France» («Анна із Києва – королева Франції»). В одній руці вона тримає скіпетр як ознаку королівської влади, в другій – мініатюрний собор Святого Вінсента, збудований нею. Це два символи її життя: влада і милосердя. Анну Ярославну вважають прабабцею тридцяти монархів. Сходячи на престол, Анна Ярославна присягалась на вірність Франції на тому Євангелії, яке вона привезла з собою із Києва.

(Із хроніки)

Санліс (фр. Senlis) – місто в Пікардії, департамент Уаза, 51 км на північний схід від Парижа. Розташований у лісистій місцевості на річці Нонетт – притока Уази. Населення – 17,2 тисячі мешканців (1999).

(Із довідника)

Коли часом заходить мова про дружину якого-небудь монарха (князя, короля, царя, імператора), котра залишила в історії незвичайний слід, то відразу ж зринає в пам’яті ім’я дружини нідерландського короля Віллема II, яка водночас була королевою Нідерландів і великою герцогинею Люксембурга в роки 1840–1849. Бо вона – дочка російського імператора Павла I[17], Анна Павлівна.

Звернімо увагу на це жіноче ім’я: Анна Павлівна. На перший погляд – що ж тут незвичайного? Звичайне жіноче ім’я. В Україні, правда, існує його аналог – суто українське жіноче ім’я Ганна. Є і його лагідний варіант – Анничка.

Анна (Ханна) – біблейське ім’я (чоловічий варіант імені – Ханан). У перекладі – «прихильність, ласка». Це може означати як прихильність з боку Бога, так і прихильність людей.

Існує також в Індії як чоловіче ім’я. І в Древньому Римі.

Ім’я Анна носили біблійні персонажі і християнські святі. (Мати Діви Марії – свята Анна).

Анна Всеволодівна – преподобна київська княжна, сестра князя Володимира Мономаха. Анна Візантійська – перша цариця на Русі, дружина київського князя Володимира Хрестителя, рідна сестра візантійського імператора Василія II.

Анна Іоаннівна – російська імператриця.

Дві Анни – Павлівна і Ярославна – королеви: перша – Нідерландського королівства, друга – Франції.

Народилася Анна Павлівна в Петербурзі року 1795-го, була шостою дочкою своїх батьків (імператора Павла I та Марії Федорівни), що їх чомусь не обрадувало. Надто багато дочок. Її бабця Катерина II зітхнула, як дізналася про народження ще однієї онуки, сказавши при цьому: «Забагато дівок, ще й усіх заміж треба віддавати…»

Шоста дівчинка Павла I була названа на честь своєї прабабці, російської цесарівни Анни Петрівни.

Анні ще не виповнилося й п’ятнадцяти, як її руки негадано попрохав Наполеон I (так-так, саме Наполеон Бонапарт), який, ще не маючи достатньої сили та фінансової підтримки, забажав з цією метою породичатися з російським імператорським домом. Руки її попросив через свого посла.

За свідченням того ж посла, месьє Коленкура, Анна була висока на зріст (навіть дещо зависока, як на свій вік), розвинута більше, «чем обыкновенно бывает в этой стране». У неї прекрасні очі, ніжне личко, завжди люб’язна, вельми приємної зовнішності, хоч і не красуня, але погляд – сповнений доброти; вдачі спокійної, тихої і вельми скромна. Що ще треба чоловікові? Та про таку дружину чоловіки, якої б вони національності не були, тільки й мріють. А тут ще й дочка володаря могутньої імперії. Шоста дочка Павла I уміє триматися (сповіщав посол месьє Коленкур), як і належить принцесі, тактовна і впевнена, що так необхідно при дворі. Себто ще й уміє себе подати у вигідному світлі.

Отак доповідав французький посол месьє Коленкур Наполеону, але… Але Наполеон, хоч і захопився донькою російського імператора і вже був готовий до весілля, негадано отримав… відмову. Чемну, правда. (Мати Анни, імператриця Марія Федорівна, вбачала в Наполеоні такого собі вискочня і взагалі – «исчадие революции».) Заміж Анну Павлівну вже у віці 20 років, коли вона розквітла уповні, віддали за нідерландського спадкоємця престолу, принца Оранського Вільгельма (Віллема) II Фредеріка Георга Людовика, який згодом стане королем Нідерландів під ім’ям Віллема II і великим герцогом Люксембурзьким з 1840 року.

Голландці – основне населення королівства Нідерландів. Сформувалася народність в XIV–XV ст. у результаті змішування германських племен фризів, саксів, батавів, франків, кельтів.

Голландці – їх у королівстві понад 96 відсотків, – говорять нідерландською мовою[18].