Розділ «Відень, 2 лютого 1904 року»

— Я також читав про це в газеті.

— Що ж, якби я вірив у різноманітні містичні дурниці, то, напевно, сказав би, що ці дві події — маю на увазі ваш сон і вбивство на Планкенгассе — якось пов'язані, — сказав доктор. — Але я в них не вірю, тому й зв'язку не бачу. Адже саме це зараз вас турбує найбільше. Чи не так?

Пацієнт кивнув.

— Ось що, пане Німанде, — сказав психіатр, глянувши на годинник, — ваш випадок, безперечно, цікавий і потребує детального вивчення, але я справді не маю часу, тому якщо матимете бажання, зустрінемося знову, як тільки повернусь до Відня. Гадаю, в Лемберзі я затримаюсь не більше, ніж на два тижні. Та проте дещо можу сказати вже зараз. Бачте, мій друже, сни — це лишень свідчення наших нездійсненних бажань....

Доктор загасив недопалок сигари й одразу ж дістав з коробки іншу. Після цього помістив її в гільйотинку на столі і, примруживши око, вправним рухом обрізав з потрібного краю. Знову закуривши, він зручно вмостився в кріслі навпроти Якуба.

— Нездійсненних бажань, — повторив він. — Гадаю, ви розумієте, про що я? Найпотаємніших, тваринних, я б сказав... Таких, що дістались нам у спадок від наших прародичів. Ці бажання щоночі виринають з вашої підсвідомості, коли свідомість їх не контролює...

— Гадаю, ви помиляєтесь, пане докторе, — не витримав пацієнт, — я зовсім не прагну нікого вбивати. І тим більше, не хочу, щоб убили мене.

— Якщо вам сниться убивство, то найчастіше насправді йдеться геть про інше, — терпляче заперечив Фройд. — Такі бажання проектуються в сновидіння перекрученими. Їх треба сприймати як символи... Тлумачити. Так, я погоджуюсь, що вбивати і бути вбитим ви не хочете. Ці сцени з ваших снів означають зовсім інше.

Доктор звівся на ноги і знову взявся за свій саквояж.

— Що ж вони означають? — Якуб також скочив з фотеля.

— Думаю, ваше сексуальне невдоволення.

— Пробачте?..

— Або заздрість чиємусь сексуальному щастю.

— Але ж...

— Вас убивають, пане Німанде. А насправді ви хочете, щоб вас зґвалтувала яка-небудь безсоромна повія.

— Пане докторе...

— Позбудьтеся цього бажання, і до вас повернеться здоровий сон, — перебив психіатр, — а поки що консультацію закінчено.

Двері прочинились, і в кімнату зайшла служниця. Німанду не залишалось нічого іншого, як подякувати і вийти.