— Знаєте, Вістовичу, а я ж міг сто разів поїхати з цього проклятущого Лемберга. Мене кликали до Відня... — директор львівської поліції важко сперся рукою на віконну раму і трохи поспостерігав, як між подвійною шибкою істерично б'ється перша весняна муха, що прокинулась від несподіваного сонячного тепла.
— Звісно, в столиці я б займав нижчу посаду, — продовжив він, перевівши погляд на ранкову вулицю, якою жваво сновигали пішоходи і фіакри, що, здавалось, також прокинулися від довгої сплячки. — Але мене б принаймні не оточували звідусіль ідіоти.
Тут він перевів погляд на підлеглого. Вістович змовчав. Комісар був блідий як смерть, а під очима його від тривалого безсоння промалювалися темні круги.
— Скажіть щось, в біса! — не витримав Шехтель.
— На жаль, сказати нічого, пане директоре.
— Тоді повторіть, що за гівно ви принесли мені на стіл?
— Моє зізнання, пане директоре.
— В тому, що ви і є той самий Упир?
— Так.
— Курва, та ви справді ідіот, Вістовичу! — закричав директор. — Чи це у вас від алкоголю?
— Ані перше, ані друге, — незворушно відповів комісар, чим остаточно вивів шефа з рівноваги.
— Тобто ви справді замордували усіх тих нещасних жінок?! — заверещав Шехтель.
— І двох чоловіків.
— Тоді, чорт забирай, вас заарештовано, комісаре!
Шехтель швидким кроком підійшов до дверей і рвучко їх прочинив.
— Хто там є, сюди! — гукнув він у коридорний простір.
За хвилину в кабінет зайшли двоє поліціянтів.
— Взяти цього скурвисина, — наказав їм директор.
Однак ті остовпіли й тільки мовчки закліпали очима.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Візит доктора Фройда» автора Коломійчук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Львів, 6 березня 1904 року“ на сторінці 1. Приємного читання.