Розділ «Остання справа комісара Вістовича»

— Не гірше, — похвалився Вістович, — коли ми попрощалися, я подався до свого давнього знайомого, власника взуттєвої крамниці. Ціль була одна: доказати йому слід від підошви, який я знайшов у тому саду біля будинку Ляшевського. Якщо хтось в цілому Львові й міг би визначити, в що був узутий вбивця, то це він.

Самковський з цікавістю вгледівся у співрозмовника.

— І що? — перепитав він.

— Це досить рідкісне взуття, яке шиють лише у Вільні. Сюди воно вкрай рідко доходить... В чобіт і черевиків невеликі підбори і досить своєрідний візерунок на підошві.

— У Вільні? — перепитав Самковський.

— Атож.

— Отже, вбивство — справа рук Bruderferajn?

— Цілком можливо, — погодився комісар, — щоправда, не зовсім розумію, за що вони вбили цього Ляшевського, якщо шукали, як і я, Гофмана.

— А як на мене, все зрозуміло, — раптом мовив Самковський, — адже Ляшевський збрехав про самогубство друга не лише поліції, але й мафії. От йому й відомстили. Тільки-от навіщо Гофману вся ця комедія з власного смертю?

— Можливо все тому, що він мав чималі борги в казино і бездоганну репутацію чесного гравця, який завжди їх сплачує, — сказав Вістович, — вмерти — це чудовий спосіб не заплатити і водночас не заплямити ім'я. А уявно вмерти — ще краще...

— Отже, маємо нарешті версію? — запитав Самковський, з жадібністю поглядаючи на сусідній столик, де двоє чоловіків завзято сьорбали якусь гарячу зупу.

Самі вони отримали, наразі, тільки пиво, але, звісна річ, голод воно не вгамовувало.

— Радше здогад, — Вістович також зиркнув убік їдців, — знати б ще, який стосунок мав Гофман до мафії.

— В наш час якщо хтось займається підприємництвом, то без згоди мафії або повоєнних урядів йому не обійтися, — проговорив Самковський.

— З ким же тоді важливіше підтримувати добрі стосунки? — запитав комісар, відірвавши погляд від сусіднього столика.

Голод ставав просто нестерпним.

— Більшість намагаються догодити і тим, і тим...

— То, можливо, наш дорогий Гофман також намагався «догодити і тим, і тим»? — сказав Вістович.

— Тобто мав зв'язок і з австрійським урядом, і з Bruder-ferajn? — перепитав Самковський.

— Чому б і ні? Ви самі зазначили, що більшість намагаються балансувати між чорним і білим. І от, коли цей баланс з якоїсь причини порушився, у Гофмана почалися проблеми... — промовив комісар.