Розділ «Щоденники Ієрихар Роман»

— Розкажи.

— Перший — він і вона, як і раніше, залишаються окремими особистостями. Другий — вони назавжди зливаються в єдине ціле, в нову особу, отримують подвійне ім’я, їхня стать час від часу міняється, вони живуть коханням весь час у прямому й переносному значенні, й водночас ця нова особистість займається обраною справою, чи має подвійну професію. Але існує ще й третій спосіб кохання — при одруженні котрась з осіб добровільно розчиняється в іншому, передаючи йому свої кращі риси. Історія показує, що ця нова особистість, як правило, стає видатною, і дуже часто переходить у сонм безсмертних трамедіонців.

— А діти? У вас є діти?

— Так. Але нові істоти виділяються з тіла вже хоч і маленькими, але фізично і морально досконалими. Вони лише розвивають свої здібності. До речі, ми, трамедіонці, не знаємо, що таке хвороби й передчасна смерть. Фізичне існування за бажанням особи може бути продовжене, якщо це необхідно суспільству. Коли ж якась частина тіла подає сигнал тривоги, вона автоматично отримує довгостроковий біогенний стимулятор енергії.

Я розповіла їй, як організоване наше суспільство, де нема обману, зради, принижень, убивств і боротьби за владу, а є тільки чесне змагання розуму і розвиток можливостей особистості. Де нема фальшивих цінностей. Де вибір зумовлюється тільки справжніми бажаннями, а не корисливими інтересами. Я говорила, розповідала і раптом...

Я відчула, що Світлана (Світлана у мені?) хоче щось сказати, щось запитати, але я чула вже тільки тихий нерозбірливий гул. Щось намагалося пробитися до мене — слова, думки, звуки — але не могло. Я відчула дивний тужливий звук у своєму організмі. Мовби сильний інфрачервоний промінь (чи який, можливо, біоінтворентний?) розпилював моє тіло. Чи намагався дістатися кудись, у самісіньку незрозумілу глибину. Підсвідомість? У третю сигнальну систему? У систему моральних доленосних рішень?

Спеціальна комісія Вищої Глобальної Ради, якій я повідомила про те, що незаконно здобула інформацію, що стосувалася моєї участі в експерименті на Землі, виправдала мене. Більше того, члени комісії визнали, що я мала право на цю інформацію. І що законним шляхом не могла її отримати, оскільки всі дані про експеримент, проведений на чужій планеті, були закритими, а я як учасник експерименту мала право доступу до них. Лише запитали мене, навіщо мені ця інформація була потрібна?

— Якщо чесно — я не знаю, — відповіла я. — Мене щось тривожило, щось вимагало пояснення, але що — я не знала і не знаю. На жаль, досі не знаю. Можливо, я хотіла...

Тут настала дуже довга пауза. Раптом я почула дивний тихий, але пронизливий звук. Він посилювався і став роздирати все моє єство. Він звучав наче десь далеко й зовсім поруч. Може, навіть всередині мене.

— Вам зле, колего Ієрихар? — спитав один із членів комісії. — У чому ваша проблема?

— Мені спала на думку одна ідея... Вона стосується експерименту... Але вона поки що не сформована...

Я казала і відчувала, що вже знаю, що це за звук. То плаче дівчинка, земна дівчинка, Іринка, донька Світлани, моєї Світлани, називайте її, як хочете, називайте, як хочете це явище, але я чую її плач. Мені психічно зле. Але як пояснити мій стан членам цієї поважної наукової морально-етичної комісії? Про що йдеться взагалі?..

— Колего Ієрихар, ми пропонуємо вам пройти курс психогенної терапії, — почула я голос.

— Ні, — закричало в мені. — Ні. Ти вб’єш...

Але що чи кого я вб’ю? Я трамедіонка, а трамедіонці не здатні вбивати. Хіба захищаючись. Але від кого я маю захищатися?

Я відмовилася від курсу тієї терапії. Подумала, що треба порадитися з Лаотерамінією, моєю найближчою подругою. Я помітила, що стала уникати її.

Чому?

Зважилася звернутися до Вчителя. Від часу нашої останньої розмови кольори його дещо потьмяніли, а тембр голосу став більш приглушеним. Постарів? Але ж він був навіть поза сонмом безсмертних... Він — сама мудрість. І досконалість.

Я чесно розповіла про свої відчуття, проблеми і сумніви. Про тривоги, голоси в мені, уявні діалоги, запитання Світлани і мої відповіді. Це справді була сповідь, викладення мого «я» перед Вчителем.

Вчитель довго мовчав, а тоді сказав, що в мені, очевидно, залишилася якась частина цієї земної істоти. Що цього не повинно було трапитися, але трапилося.