Так кажу я, Ієрихар.
Так кажу я, Ієрихар.
Так кажу я.
Я?
— Моя сутність — Ієрихар, — кажу я собі, а потім фіксую в мікроміттохвильовому щоденнику.
Дивна річ — у мене раніше не було потреби вести щоденники.
І тут я здивовано констатую — щоденник, тільки по-іншому, земному, вела Світлана. Світлана Ігорівна. Я перейняла від неї цю звичку? Звичку?
Раптом я зауважую, що манера міркувати у мене також змінилася.
Чому?
Я проводжу сеанс аутотерапії. Вправи для організму і моєї вищої духовної субстанції. Здається, допомагає.
Тут до мене приходить думка, що цей експеримент був навіть корисним особисто для мене. Я пізнала дещо таке, чого не було у нас, трамедіонців.
«Тоді дай відповідь, що це таке?» — кажу собі.
Шукаю відповідь і... І не можу знайти. Приходить дивне слово — химери. Химери?..
15 теодінтаЯ сказала Оберіхіфону, що покидати напризволяще тих істот, яким я, хай і в образі, в тілі Світлани, дала життя, було аморально.
— Але ж ти сама їх покинула, — відповів Оберіхіфон.
— Так, але... Я не знаю, чому це трапилося. Чому в мені, коли я була Світланою, почали виявлятися ознаки Ієрихар.
— Це не встановила навіть спеціальна комісія, хоч версій не бракувало, — зітхнув Оберіхіфон. — Люба Ієрихар, я не розумію сенсу твоїх докорів. Ти колись переконувала мене і наукову раду, що саме ти повинна брати участь в експерименті.
— Я не знала, до чого це призведе. В мені говорив учений.
— А зараз хто говорить?
— Не знаю.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Щоденники Ієрихар. Ваза» автора Лис В.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Щоденники Ієрихар Роман“ на сторінці 29. Приємного читання.