А так... Зрізали. Кажуть, що боялися — когось придавить. Один стовбур до половини стоїть.
Коли Віка пішла, я заплакала. Сльози самі потекли по щоках. Витерла, вийшла на двір. Та за ворітьми вже спинилася.
Вечоріло. Село блимало вогниками.
Я уявляла обрізаний чорний стовбур, що бовванить серед вечора.
Не піду. Не хочу дивитися на свою покалічену сестру.
З хати вибігла Ірочка. Підбігла до мене.
— Куди ти, матусю?
— Нікуди.
Донька заглянула мені в лице.
— Що сталося, мамо?
— Нічого, — сказала я.
— Справді, мамо? — недовірливо перепитала Ірочка.
— Так, моя маленька, — відповіла я. — Справді, нічого.
[Без дати]Приснився Оберіхіфон. Наче стояв на нашому подвір’ї і щось казав до мене. Я не могла розібрати слів. Тільки дивувалася — звідки він тут? Враз на його тілі почало з’являтися обличчя Петра. Він щось теж казав — Оберіхіфон з обличчям Петра, а я не могла зрозуміти.
Нарешті я збагнула, що він закликає мене кудись подивитися.
Я повернула голову й побачила, що на подвір’я заходить стара сива циганка у яскравій барвистій хустці...
Ваза Повість
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Щоденники Ієрихар. Ваза» автора Лис В.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Щоденники Ієрихар Роман“ на сторінці 54. Приємного читання.