Розділ «Частина третя»

Карл XII підтвердив основні положення українсько-шведського договору – повне визволення України з-під Москви і повернення давніх козацьких прав і привілеїв…

У першій статті проголошувалося:

«Його Королівська Величність зобов’язується обороняти Україну і прилучені до країни козаків землі й негайно вислати задля цього помічні війська, коли вимагатиме того потреба і коли помочі цієї проситимуть князь (себто І. С. Мазепа. – В. Ч.) і Стани…

Ст. 2. – Все, що завоюється з колишньої території Московщини, належатиме на підставі воєнного права тому, хто цим заволодіє, але все те, що – як виявиться, належало колись народові українському, передається й задержиться при українському князівстві.

Ст. 3. – Князь і Стани України, згідно з правом, яким досі користувалися, будуть заховані і вдержані на всім просторі князівства і частин, прилучених до нього.

Ст. 4. – Іван Мазепа, законний князь України, жодним способом не може бути нарушений у володінні цим князівством: до його смерті, яка – треба сподіватися – не наступить ще довго. Стани України заховають всі вольності згідно з своїми правами та стародавніми законами».

Не судилося, адже потім була Полтавська битва.

Злополучна для шведів та українців, що остаточно – аж до 1991 року, коли розпалася після самодержавної і червона імперія більшовиків, – закабалила Україну в російську неволю.

Битва відбулася під Полтавою – за 5 км від міста, між Будищанським і Яновецьким лісами.

Напередодні битви Карл ХII здійснював бойову розвідку розташування військ противника і його поранило в ногу. Це змусило короля керувати битвою з нош, котрі несли драбанти. Прикрий випадок унерухомив полководця, що мало визначальне значення для битви і для всієї війни.

Карл XII планував розпочати бій 29 червня. Однак 26 червня уночі йому повідомили про те, що 28 червня до Петра I має приєднатися 40-тисячне калмицьке військо хана Аюки.

27 червня 1709 року о другій годині ночі Карл розпочав Полтавську битву.

Шведські сили складалися з:

28 батальйонів піхоти (близько 17 000 вояків);

22 полків кінноти (близько 11 000 вершників, у тому числі 3000 вершників Левенгаупта;

34 гармат.

Українське військо разом із запорожцями – це:

2600 піхоти;

6000 вершників кінноти;

14 гармат (з яких 4 привезли запорожці).