Розділ «Частина третя»

Російські сили складалися з:

56 батальйонів піхоти (47 000 солдатів);

17 полків кінноти (14 000 вершників);

78 гармат.

Козаки полковника Скоропадського – це:

3700 піхоти;

500 вершників кінноти.

У центрі російських військ перебувала піхота під командуванням Шереметєва. Кавалерія була розставлена на двох флангах під прикриттям редутів та артилерії. Правим флангом командував генерал Ренне, лівим – Меншиков, артилерією – Брюс.

Шведське військо стояло проти московського. Після поранення Карла ХII армією командував фельдмаршал Рейншельд, піхотою – Левенгаупт, кіннотою – Крейц.

Шведи рушили чотирма колонами піхоти, за нею рухалась кіннота, поділена на шість колон. Карла XII везли на ношах, запряжених парою коней. Шведи заволоділи двома недобудованими редутами і вдарили по кінноті Меншикова. Меншиков відступив до правого флангу.

У бій пішла піхота. Кілька разів шведи атакували редути. 72 гармати росіян відкрили з відстані 90 – 100 кроків нищівний вогонь. Були великі втрати. Шведам обійти редути не вдалося. Частина шведських військ, 6 батальйонів піхоти і 10 ескадронів кінноти під командуванням генералів Шліппенбаха і Росса, була відрізана від головних сил.

Помітивши це, Петро І направив туди Меншикова з 5-ма батальйонами піхоти і 5-ма драгунськими полками. Меншиков розбив загін, а генералів узяв у полон.

Правий фланг шведської армії опинився, намагаючись прорватися між редутами, за 60 метрів від російського табору під нищівним гарматним вогнем. Карл XII змушений був відступити і перешикуватися.

О 6-й годині ранку російська піхота була виведена з укріплень. Війська вишикували у дві лінії. За батальйоном стояв батальйон. У центрі – піхота Шереметєва, на флангах – кіннота Меншикова і Боура, котрий заступив пораненого Ренне.

О 9-й годині ранку противники почали сходитися. Рукопашний бій тривав дві години. Під загрозою обходу шведська кіннота почала відступати, підставивши під удар правий фланг піхоти.

Ядро розбило ноші Карла XII, він пересів на коня, але кінь незабаром був убитий. Карл XII упав на землю і знепритомнів. Його вивезли з поля бою.

Шведська піхота похитнулася і почала відступати. Росіяни посилили натиск по всьому фронту – відступ шведів переріс у втечу. Росіяни вдерлися в шведський табір і захопили його.

На 11 годину ранку битва закінчилася повною поразкою шведів.

Шведи й українці у битві втратили 9334 особи вбитими і 3290 пораненими.

І вже Пушкін, переповнений догідливістю й самодержавною величчю, писатиме в «Полтаві»: