TextBook Од матері неживої.
Що вже я просила
Московського копитана,
Щоб і мене вбили.
Ні, не вбили, а пустили
Москалям на грище!
Це з містерії Тараса Шевченка «Великий льох», написаної у 1845 році.
Через 137 років написана містерія після тих кривавих подій у Батурині, а й тоді ще болючою раною ятрили її рядки душу, ятрять душу вони й нині, ятритимуть і завтра-позавтра, бо ніколи, поки й світ білий стоїть, не заживе та рана…
Більшість істориків вважає трагедію Батурина першою з цілої серії актів геноциду, вчинених Москвою проти українського народу. І далі Віктор Вечерський, автор праці «Гетьманські столиці України», зазначає, що «незвичайну дикість батуринської різанини, навіть з огляду на жорстокі воєнні звичаї, що панували в Європі на початку ХVIII століття, відзначали всі іноземці – сучасники тих подій. І ця незвичайність полягала в поголовному винищенні всіх – і правих, і винуватих, і військових, і мирних мешканців, включно зі священиками, ченцями, жінками й дітьми.
Дослідники по-різному оцінюють кількість жертв. Ми вважаємо найбільш вірогідними підрахунки, зроблені відомим українським істориком Сергієм Павленком, котрий кілька десятиріч досліджує батуринську і мазепинську тематику.
Отже, в Батурині тоді загинуло 6–7,5 тисяч мирних мешканців і 5–6,5 тисяч козаків, що дає загальну кількість від 11 до 14 тисяч жертв.
Після захоплення Батурина й винищення всіх мешканців, місто перед відступом московського війська за наказом Меншикова було підпалено.
Пожежа, яка вщент знищила гетьманську столицю, була настільки сильною, що цегла в руїнах мурованих будівель оплавилася й перетворилася на скловидну масу. Одночасно спалені всі прилеглі села і хутори, 30 млинів на Сеймі й навіть Крупицько-Батуринський монастир…»
Оце був зрадник!
Оце була зрада!
Зрада віку!
Століття!
І Петро Велікій щедро нагородив зрадника. Дав йому маєток, звання і посаду полковника. Ще й проголосив його героєм – за «его к нам, великому государю, к нашему царскому величеству верные усерднорадетельные службы…»
Івану Мазепі така зрада і не снилася, але…
Замість Носа зрадником Петро Велікій оголосив його, а не «полковника Носа» – не просто зрадника, а зрадника віку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Трагедія гетьмана Мазепи» автора Чемерис В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя“ на сторінці 44. Приємного читання.