TextBook – Не якась панахида, – поправить його посланець, – а панахида по Вірі Холодній. Щойно театр отримав телеграму… Про те, що в Одесі вчора, 16 лютого сього року передчасно померла кіноактриса Віра Василівна Холодна, яка є… – і миттєво поправився, – була вашою дружиною. Мене прислав до вас сам Станіславський, який дуже запечалений кончиною Віри Василівни, блискучої нашої кіноартистки, окраси російського кінематографа. Він, Костянтин Сергійович, запрошує вас, Володимире Григоровичу, на панахиду, присвячену пам’яті Віри Холодної, яка була вашою дружиною.
«Ка-анареечка жалобно поет…»
Грянув несподівано хор молодих горлянок…
«Ка-анареечка жалобно поет…»
Стривай, стривай!.. А при чому тут якась… «канареечка»? І чого це вона… «жалобно поет»?
І нараз пригадав…
Так у 1914 році на вокзалі співали солдати, перед відправкою на війну.
І він з ними відправлявся на війну, прапорщик Холодний.
І всі тоді співали: «Канареечка жалобно поет…»
І Віра його тоді проводжала…
Наче цвяхом хто забиває в його голову той рядок: «Канареечка жалобно поет…» Але чому – жалібно? Він же повернувся з війни. Хоч і поранений, але живий…
У хор солдатських голосів – ну й горлянки, ну й горлянки! – на московському вокзалі 1914 року ледь вривається і якось доходить до його свідомості голос посланця МХАТу:
– Панахиду буде проведено в Художньому театрі… Прохання до вас, пане Холодний, неодмінно прибути… Вам буде висловлено щире співчуття з приводу передчасної кончини вашої колишньої дружини…
Вже їдучи до МХАТу на панахиду, Володимир Григорович дивуватиметься: що вони вигадали? Якусь панахиду, що буцімто присвячена Вірі Холодній, яка була його дружиною…
Що вони… придумали?
Яка панахида?
Напружить пам’ять, що чомусь утікала од нього: панахида… Панахида.
Здається, церковна служба по померлому… Гм… Стривай… Є ще, здається, громадянська панахида, збори, присвячені пам’яті померлого, траурний мітинг…
Гм-гм…
Але при чому тут Віра? І чому вони сказали: ваша колишня дружина, адже вона є і нинішньою його дружиною… Ну, якось збирався він з нею розлучатися, коли вона вибрала не його, а кінематограф, але потім… Потім передумав. Вирішив ще і ще поговорити з дружиною, як вона повернеться з Одеси…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ваші пальці пахнуть ладаном…» автора Чемерес В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина четверта-4 …Ти заговориш, коли вже мене не буде“ на сторінці 8. Приємного читання.