TextBook Особливо багато знайшло там вічний спокій видатних акторів, режисерів – зокрема й Олександр Довженко; там поховані адмірал флоту Ісаков, нарком ВМФ СРСР адмірал Кузнецов, маршали родів військ, Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці, видатні дипломати.
На Новодівичому поховані М. С. Хрущов – керівник Радянської держави у 1953–1964 роках, єдиний з них, який пішов на пенсію, і Борис Єльцин – перший Президент Російської Федерації.
На першій ділянці Новодівичого упокоїлась друга дружина Й. В. Сталіна – Надія Алілуєва, яка наклала на себе руки після чергової сварки зі своїм чоловіком, а перед колумбарієм знаходиться могила першої леді СРСР – P. M. Горбачової…
На Новодівичому кладовищі поховано і Олександра Миколайовича Вертинського, який помер у Ленінграді, куди приїхав на гастролі (він тоді багато виступав, роблячи по 24 виступи на місяць), 21 травня 1957 року в готелі «Асторія», у віці 68 років…
За іншою версією, артист естради, театру, поет і композитор Олександр Вертинський помер від серцевого нападу в Ленінграді, але не в готелі «Асторія», де тоді зупинився, а в гримерці Дому старих акторів, де й мав відбутися його концерт…
Відчувши себе зле, артист тихо охнув і встиг присісти на маленький диванчик у гримерці, власне, впав на нього. Рукою потягнувся до грудей, до того місця, де в ту мить тупим, але пекучим болем озвалося його щире серце, що до того ще ніколи не підводило свого господаря.
У нього вже не вистачило ані сил, ані самого життя – всього лише кілька секунд. Рука, не дотягнувшись до грудей, безсило впала на коліна. Олександр Миколайович відкинувся на спинку диванчика, здригнувся (обличчям його промайнула гримаса болю і ще чогось схожого на подив), він глибоко і востаннє у своєму житті зітхнув і застиг.
Назавжди…
Інші очевидці, які були на той час у гримерці, свідчать: в останню мить свого життя артист щось хотів сказати, проте мову в нього вже почало відбирати, і він лише пробурмотів якісь нерозбірливі слова…
А деякі очевидці свідчать: артист буцімто встиг прошепотіти кілька рядків з якоїсь своєї пісні… І ті рядки були такі:
Ваши пальцы пахнут ладаном,
А в ресницах спит печаль.
Ничего теперь не надо вам,
Никого теперь не жаль…
Це були заключні рядки із широко відомої пісні Олександра Вертинського, що починається рядком «Ваши пальцы пахнут ладаном» і яка присвячена Вірі Холодній…
А так було насправді чи не так, чи це всього лише красива поетична легенда – хто тепер скаже достеменно…
Тіло популярного артиста перевезли до Москви.
Похорон був скромним і непримітним, на ньому, крім членів сім’ї покійного, прийшли лише два актори.
Лідія Володимирівна, вдова, прощаючись з чоловіком, раптом вирвала з блокнота аркуш паперу і вклала його в закляклу руку небіжчика.
– Він же поет, – тихо мовила, вже на той час виплакавши всі свої сльози, – тож захоче що-небудь написати…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ваші пальці пахнуть ладаном…» автора Чемерес В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина четверта-3 «Новодевичье кладбище… Часы приема…»“ на сторінці 2. Приємного читання.