Його викличуть в ЧК для дачі пояснень.
А викликавши, прочитають йому, авторові, його ж романс «То, что я должен сказать…»
Хтось на його концерті поспіхом записав романс на клаптику паперу й передав його до грізної ВЧК (це з урожаями на Русі споконвіку не завжди було гаразд, а стукачі завжди родили як ніколи щедро – в будь-якому столітті).
I в московській ЧК йому прочитали його ж романс, хоч він його й знав напам’ять:
Я не знаю, зачем и кому это нужно,
Кто послал их на смерть недрожавшей рукой!
Только так беспощадно, так зло и ненужно
Опустили их в вечный покой!
Осторожные зрители молча кутались в шубы,
И какая-то женщина с искаженным лицом
Целовала покойника в посиневшие губы
И швырнула в священника обручальным кольцом.
Закидали их елками, замесили их грязью,
И пошли по домам – под шумок толковать,
Что пора положить бы уж конец безобразью,
Что и так уже скоро, мол, мы начнем голодать.
И никто не додумался просто стать на колени
И сказать этим мальчикам, что в бездарной стране
Даже светлые подвиги – это только ступени
В бесконечные пропасти, к недоступной весне!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ваші пальці пахнуть ладаном…» автора Чемерес В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина четверта-2 В бананово-лимоннім Сінгапурі, співа і плаче океан…“ на сторінці 3. Приємного читання.