Розділ «Меню для Фойри»

Даруа не відповів, Конов похолов, але відразу й вилаяв себе останніми словами: рвонув покришку щитка на боку скафандра. Коли ж він устиг відімкнути зв’язок?!

— Даре!

— Що сталося, Олександре? — загримів у навушниках голос Ватіша.

— З дітьми все гаразд?

— Так. Їдять. Собака, щоправда, ганяє бараноїда по всьому кораблю! — (долинав також віддалений гавкіт). — Але поки не спіймав.

Конов розтулив був рота, щоб попередити Ватіша про небезпеку в повітрі «Лорі», але думка про можливість помилки в останню мить змусила Олександра вимовити зовсім іншу фразу:

— Рятувальники не зв’язувалися з тобою?

— Поки що ні. Викликати базу?

— Не треба. Все одно ще нічого не відомо. Я спробую відшукати кого-небудь з екіпажу!

Закінчивши розмову, Конов машинально закрив щиток, знову позбавляючи себе можливості миттєво зв’язатися з «Барсом». Зараз необхідно було зосередитись на пошуках команди «Лорі».

Конов квапливо підібрав випромінювач, закріпив його в скобі на стегні й попрямував шукати оранжерею.

Олександр більше не займався каютами, хоча в одній з них побачив чоловіків, які грали в неч. Конов пройшов повз них, бо були в цивільному. Ніхто його не гукнув.

Конов не бував на приватних яхтах, але знав, що оранжереї звичайно розташовуються в носовій частині корабля, подалі від розсіяного випромінювання двигунів. Житлові приміщення обладнувалися захисними екранами, що коштували дуже недешево. Мало хто витрачався на захисні екрани для оранжерей, і Отто Симсон не був винятком. Оранжерея розташовувалась у носовій частині.

Зарості були такі густі, що Конов за два кроки попереду не міг нічого серед них розгледіти. Він оглянув ці різнобарвні хащі й увімкнув зовнішню акустичну систему скафандра на повну потужність:

—  Є хто живий?!

Серед рослин, які ворушилися й плазували, фраза пролунала досить двозначно. Пара фіалкових чагарників потяглися до людини, очікуючи подачки. Конов з досадою відмахнувся від прохачів і повторив запитання.

— Чого треба? — ліниво долинуло у відповідь.

Конов засік джерело звуку й поринув у зарості, безжально приминаючи металевими підошвами екземпляри-невдахи. На галявинці поруч з поливальною установкою він побачив людину у формі пілота. Той розлігся впоперек гігантського листка ейлурії і пив пиво з банки з маркою «цеки-цеки». Ейлурія жадібно підлизувала краплі, вловлюючи їх вустечком листка. Конов вихопив банку з мляво зімкнутих пальців і вилив пиво на ейлурію. Щоб не втратити дорогоцінну рідину, рослина миттєво згорнула листок, і пілот шльопнувся в якийсь бурий кущ із рожевими квітами.

— Якого дідька?

Не встиг розлючений шанувальник пива видобутися з екзотичних насаджень і підскочити до Олександра, як той тицьнув йому в груди відразу два стволи, аж ніяк не схожі на стовбури рослин.