Розділ «Меню для Фойри»

— У нас корабель не простий. Він живий, і звуть його Барсом. Якщо вам раптом щось знадобиться, голосно покличте його на ім’я, і Барс відповість.

— Барсе! — залунало відразу два голоси.

— Слухаю! — буркотливо відгукнувся Барс.

— А ти казки знаєш?

Після нетривалої паузи Барс сповістив, що йому відома незліченна кількість казок, але він розповідає їх лише вмитим і готовим до сну дітям. Гості негайно виявили бажання йти спати, і Ватіш, мовчки дивуючись педагогічним здібностям Барса, супроводив їх разом з болонкою до сусідньої з Літиною каюти.

У такий спосіб Даруа звільнився від обов’язків няньки й повернувся в кают-компанію, щоб викликати Конова. Але відповіді не дочекався. Повторив виклик — і знову марно. Конов мовчав.

— Барсе, що на «Лорі»?

Барс, який одним зі своїх голосів зараз розповідав казки, відгукнувся негайно:

— З «Лорі» — все гаразд! Нічого не змінилося.

Коли Конов прийшов до тями, людей поруч не було. Дуже сильно пахли квіти, й Олександр подумав, що саме від цього незвичного запаху так запаморочилась голова. Щоправда, ніяк не міг зрозуміти, навіщо скинув шолом, але вирішив, що це не має значення. Ясно, що з повітрям на «Лорі» все гаразд.

Тут взагалі все було чудово, й Олександр не міг второпати, що могло привести його сюди. Пригадував, нібито йшлося про небезпеку, але не було на «Лорі» небезпеки. А шкода! З небезпекою — воно якось більш звично, можна сказати, спокійніше!

Олександр підвівся, спираючись на Будду, і дружньо поплескав його по плечі. Всі чотири червоні обличчя Будди дивилися на нього з лагідною посмішкою. Будда знав усі таємниці Світобудови, і це заспокоювало!

Нетвердою ходою Конов вийшов з оранжереї. Сонце сідало, й величний океан приймав у себе його промені. Над хвилями кричали знавіснілі чайки, і Конов скривився: їхні зойки віддавалися болем у скронях. Перестріляти б клятих птахів! Олександр уже витяг випромінювач, але Будда прошепотів, що така поведінка не гідна людини, й Олександр сховав зброю. Конов не хотів кривдити Будду!

Говорити з Коновим Ватіш міг з будь-якої точки корабля (Барс транслював виклик на передавач скафандра), але всі спроби виявилися марними, й Даруа зрозумів: з Коновим негаразд!

Можливо, один з наркоманів виявив агресію і зараз скалічений Олександр помирає десь у коридорах «Лорі»! А рятувальники прибудуть ще нескоро!

Ватіш хотів викликати базу й зовсім уже зібрався було зв’язатися з «Таланом» та доповісти про зникнення супутника… Але тут йому спало на думку, що за всіма законами «Талану», ніякого супутника на борту в нього бути не повинно! Не годиться йому брати подорожніх без особливого на те розпорядження керівництва! Це він мусив бути на «Лорі», а не Конов!

Ватіш думав недовго:

— Барсе, подбай про дітей!

— Слухаюся, капітане! — відповів Барс без звичної в’їдливості в голосі.

Коли Даруа, надягнув скафандр і вже рушив до шлюзового відсіку, його з несамовитим кирканням наздогнав бараноїд і видряпався на плече. Ватіш скинув звіра й зачинив двері в нього перед носом. Якийсь час бараноїд прислухався до кроків за перегородками, потім заскімлив жалібно й тужливо: «кир-ря!»