Не міг не чути.
Серце, яке б’ється від такої любові, може почути весь світ. Хіба ж Тарас не чув? Не чув, як воно б’ється, коли я побігла сходами донизу?
Він мав чути. Може, так і було.
Але за мною він не побіг. Бо…
Я широко розплющила очі. Минуло скільки днів? Два? Три?
Десь там, у його серці, яке любило мене, народжувалось іще щось. До неї. Тому не наздогнав.
Хотів іншу.
Я пригадала, як сказав мені колись, що я — наче ковток свіжої джерельної води.
Вочевидь, коли довго пити таку воду, захочеться чогось іншого. Хай не такого свіжого, хай не…
Нехай. Цього разу я пішла не тому, що не малював. І не тому, що розлюбив. Не через сотні інших неважливих дрібниць.
А тому, що кохати себе наполовину я не дозволю.
Розділ 6
Боліло. Боліло і ламало мене всередині. Довго-довго, і щодень не легшало. А наче було ще гірше.
Та я б не була собою, якби дозволила і далі лежати серед понищеної літератури та займатися самобичуванням. Одного ранку просто встала, прийняла душ, поприбирала У квартирі. Сльози перестали текти наче самі собою. Тільки в спальні ходила обережно, не піднімаючи голови на стіну над ліжком — аби не дивитись на лисяче око. Не мала сил.
І не вистачало поки духу його зняти. Так дивно було — висить на стіні картина, свідок мого щастя, багатьох-багатьох гарних днів, свідок усмішок і хвилювань. Висіла тоді, коли він був поряд. Малювалася ним з любов’ю.
А тепер його вже поряд немає, а світ довкола цього і не помітив. І картина, мабуть, також.
Довго рилась у речах, не знаючи, що хочу одягнути. Обрала, зрештою, чорні облягаючі джинси і легку синю блузку з глибоким вирізом. Знала, що маю в них дуже привабливий вигляд. Навіть підмалювалась — хоч іти наче нікуди й не хотілось.
Але, як виявилось, то спрацювала моя жіноча інтуїція, розрахована на те, аби хазяйка не опинилась у паскудному вигляді перед гостями. У двері подзвонили.
Побігла до них жвавою білочкою і якусь мить просто дивилась у вічко, не розуміючи, нащо до мене прийшов той… гм, хто прийшов. Станіслав. Друг Тараса.
Звідки він знає мою адресу?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Стожар» автора Каторож Я.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина З Доріан“ на сторінці 32. Приємного читання.