Розділ «Частина 1 Забуття»

Я не бачила його обличчя, бо повернулась до вогню, але відчула, як він усміхнувся.

А тоді раптом розплів мою косу і почав бавитись з волоссям.

— Я не взяла гребінця. Буду завтра схожа на чудовисько.

— Ну то й що. Згадаємо нашу першу зустріч. Ти тоді ще й у землі була і вся обдряпана, — мовив він тихо, перебираючи пасма. — А взагалі ти мене недооцінюєш. У мене ж сестра молодша. Знаєш, скільки разів я плів їй косички?

— Не уявляю, — усміхнулась я. Ми трохи помовчали.

— Ти щось притихла після того, як поглянула на своє відображення. Ти собі не сподобалась?

— Не дуже.

— Це жахливо. І що ж не так? Оченята чи носик?

Я махнула рукою, аби дати йому щигля в ніс, але промазала і влучила в око. Тигран зойкнув і на мить випустив моє волосся.

— А от нема чого знущатись. Я досить гарна. Просто мені не сподобався мій погляд, зрозуміло?

Тигран знову взявся за моє волосся.

— А що з ним?

— Не знаю. Сумний, чи що. Якийсь неживий.

— Нормальний в тебе погляд, не вигадуй. Просто ти дивилась на себе вперше і була настороженою. Це природно.

— Ну, ти б собі теж не сподобався, якби дивився холодно на себе, правда?

— Дай руку.

— Нащо?

— Дай.

Я підкорилася.

Тигран потримав її, а тоді відпустив.